Після повернення з батьківщини з моєю дружиною відбулися кардинальні зміни. Я помітив, що вона стала гірше працювати, відволікатися, часто дивитись у порожнечу.

Я не люблю лізти на рожон, вважаючи, що людина сама відкриється, якщо захоче, але цього разу я здався і спитав, що її непокоїть.

Ми з Олею одружені вже десять років, нас пов’язує відповідальна робота, яка зумовлена сімейними обставинами. Наші старі бабуся та дідусь вимагають постійного догляду, не залишаючи нам перепочинку, хоча солідна зарплата тримає нас на прив’язі.

Я накопичував на покупку житла, свого часу продав квартиру, що дісталася мені у спадок, щоб вкласти гроші у свій шлюб, який у результаті розпався.

А Оленька, вдова та мати трьох дітей, навпаки, працювала за кордоном, відсилаючи все до копійки своїм дітям. Нещодавно Оленька поїхала на батьківщину вперше за два роки, вона з радістю готувалася до поїздки.

Однак повернення принесло їй горе. Зі сльозами на очах вона розповідала про свої несамовиті відкриття в рідному селі. Оленька розповіла про те, як купила дочці будинок, допомогла з ремонтом та облаштуванням.

У відповідь дочка звинуватила її в егоїзмі та необґрунтованому втручанні у питанні, що чоловік не дбає про їхній будинок. Більше того, поведінка сина наводила на неї жах.

Той витрачав час і можливості, байдуже ставлячись до її жертв, а рішення молодшої дочки кинути навчання заради кохання в Індії не залишало Олю байдужою.

– Чому все так склалося? – ридала вона, – я пожертвувала своїм здоров’ям та життям заради благополуччя своїх дітей. Але ніхто з них не знаходить щастя у моїй підтримці. Чому?