Коли тобі змінила найближча людина, важко буває довіряти іншим. Так сталося зі мною, після розлучення з дружиною. Але недаремно кажуть, що час лікує. У супермаркеті, де я зазвичай отоваривался, з’явилася дуже мила дівчина і моє серце відтало. Здавалося б, у сорок можна було бути й рішучіше, але я довго ще не розмовляв із нею. А одного разу просто спитав, чи не погодиться вона провести зі мною вечір.

Дівчина погодилася. Далі все швидко закрутилося, і ось я знову сімейна людина. Проте колишній досвід спокою мені не давав. І я вирішив, що нову дружину одну залишати не буду, тому й не захотів більше працювати далекобійником. Гроші в мене були. І я був певен, що вони надовго вистачать, і я спокійно можу шукати нову роботу.

Виявилося, що це не так просто Адже освіти я не маю, а зараз скрізь диплом вимагають. Знайшов, щоправда, кілька варіантів простіше, попрацював недовго, але все це було не те,

і я знову залишився без роботи. А гроші вже закінчувалися. Нарешті влаштувався таксистом. Ця справа була мені до душі, та й робота була звичною. Але, вже не знаю чому, керівництво почало до мене прискіпуватися. А може, у них такий стиль, і ображали вони всіх водіїв, не знаю. Вони почали виписувати штрафи за якісь надумані проколи – то пасажири, кажуть, на мене скаржаться, то простою багато, а треба план давати.

Але ж це їхній головний біль забезпечуватиме мене роботою. Що ж мені зазивати клієнтів, чи що? А щодо скарг і зовсім не розумію, хто б це міг бути. Із пасажирами у мене конфліктів взагалі не було. Коротше через місяць роботи я їм ще й мусив залишився. Ось я знову без роботи. Але вже й без грошей.

Тут дружина свою меркантильну сутність і почала виявляти. Весь час мені дорікає, що я не забезпечую сім’ю і сиджу на ії шиї. Ну припустимо, що в останні два місяці я справді на мілині. А те, що весь цей час вона жила в моєму домі та за мій рахунок, це нормально? Хтось скаже, що так. І я погоджуся.

Ми сім’я, у нас не повинно бути поділу на моє і твоє. Ну, труднощі в мене зараз, хіба не потрібно підтримати чоловіка? Присягалася в церкві бути поруч за будь-яких обставин, а тепер що? Тепер вона їсть на роботі, а додому не приносить продуктів. Така ось у мене дружина. І як з нею тепер я не знаю.

КІНЕЦЬ.