Ми з моїм чоловіком Олегом, після того, як одружилися довго жили на орендованій квартирі.

Справа вся в тому, що ми тоді не мали грошей на своє власне житло.

Батьки Олега жили в селі, а мої тато з мамою – в місті.

Але у мене ще є молодший брат, який живе з нашими батьками в невеличкій двокімнатній квартирі, тому жити з батьками у нас можливості тоді зовсім ніякої не було.

Тоді ми вирішили, що будемо самі багато працювати, щоб відкласти гроші собі на квартиру, адже мріяли про своє власне житло.

Я працювала майже без вихідних, старалася, як могла.

Олег мій теж брав підробітки і за два роки ми відклали чималу суму, але на житло, на жаль, ще не вистачало.

Тоді нам вирішили допомогти мої батьки, адже я тоді вже чекала дитину, тому скоро мала йти в декрет, звісно, що й заробітків не було б ніяких.

Тато з мамою мої взяли кредит і дали нам 9 тисяч доларів.

Ми ж Олегом були щасливі, адже наша мрія була вже близько, та й щиро хотіли, щоб наш малюк жив у своєму будинку.

А потім до нас якось приїхала мама з Олега, вона з’явилася в нас на порозі зовсім несподівано, без жодного попередження.

Моя свекруха дістала 25 тисяч гривень і поклала їх на стіл.

Мама Олега відразу сказала, що у неї багато грошей немає і вона не може нам дуже допомогти, але готова поділитися останнім, аби хоч щось додати до нашого житла.

Ми знали, що в них в селі роботи небагато і зарплати малі, але ці 25 тисяч – були великі гроші для мами чоловіка.

Ми щиро подякували їй і вона радісно повернулася додому, вважаючи, що дуже нам допомогла.

Відтоді минуло багато років.

Зараз у нас з Олегом маленька донечка.

Ми живемо у своїй невеличкій однокімнатній, але затишній, квартирі.

Щиро дякуємо своїм батькам, не зважаючи на те, хто скільки нам допоміг, адже для них усіх це були великі гроші.

Ми обом батькам сказали, що вони нам дуже допомогли, але про суми не говорили.

Ми вдячні їм усім, і не зважаючи хто скільки гроші нам дав.

Наші батьки віддали віддали нам останнє. І ми дуже вдячні їм.

Обов’язково на старості років віддячимо.

КІНЕЦЬ.