Цього року ми із чоловіком вирішили не їхати на дачу до його матері. Нам набридло, що нас звуть просто попрацювати, коли його сестра насолоджується врожаєм.

Незважаючи на всю нашу важку роботу в саду, ми жодного разу не отримали плодів своєї праці, тому вирішили, що краще витратити час на роботу в іншому місці.

Дачу батьки чоловіка купили нещодавно, після того, як його мама вийшла на пенсію і почала сумувати за активним способом життя.

Коли вона почула, що сусіди продають свій заміський будинок, то одразу схопилася за цю нагоду.

Ми завжди були готові допомогти в обмін на частину врожаю, тому що хотіли годувати своїх дітей натуральними фруктами та овочами.

Проте виявилось, що робота для нас завжди знайдеться, а врожаю немає. Аня, моя невістка, яка жила у столиці з чоловіком та сином, завжди першою отримувала будь-які плоди нашої праці.

Коли ми з чоловіком розповіли його мамі про несправедливість, вона розnлакалася і сказала, що Аня більше потребує продуктів, тому що у неї маленька дитина та іnотека, а нам достатньо заробити гроші за пару днів, щоб купити все необхідне.

Але для нас справа не в грошах, а в тому, що ми хотіли мати домашні овочі для наших дітей.

Тому робили все, що сад процвітав, і ми точно заслуговували на те, щоб пожинати плоди. Ми вирішили припинити брати участь у цій несправедливій угоді та дозволити Ані самій працювати над своїм урожаєм.

Якщо вона хоче годувати свою дитину екологічно чистими продуктами, то нехай сама і оре.

КІНЕЦЬ.