Світлана, розпсихувавшись, схопила червону пляшку і вискочила з квартири. Андрій, розгубившись, не встиг її зупинити. «Поїду до Грицька. Вони зі Світланою чомусь недолюблюють один одного.

Там вже вона шукати мене не буде», подумав Андрій і поїхав до друга. Двері Григорій відчинив практично відразу ж. Кивнув у бік вітальні. Андрій зайшов і завмер – на дивані, вся в сльозах, з келихом у руці сиділа Світлана.

— Я вам не завадив? — хитро запитав Андрій. – Ні, ти вчасно. Ми саме зі Світкою думали, як розкрити тобі очі. — Ну, ти і тварюка! — зірвався Андрій.

Гриша схопив його за плечі, посадив у крісло і дивлячись у вічі, прогарчав. — Сиди та слухай! Чи не перебиваючи! Світлана моя двоюрідна сестра.

Ми з нею у дитинстві nосварилися, тож і не спілкувалися. А півроку тому зіткнувся з нею на вулиці.

І розмовляли. Дитяча сварка канула в Лету. І ось я дізнаюся, що сестричці з тобою несолодко. Ти, краса і гордість нашого курсу, порос мохом, не хочеш рухатися. Живеш на знімной квартирі, запустив кар’єру, будинок, сім’ю!

Застій у тебе в житті, друже, застій! Потім Гриша відійшов від нього, пройшовся по кімнаті кілька разів. Туди сюди. А Андрій у цей час дивився на дружину, і серце в нього кров’ю обливалося: «Як же я нас до такого довів. Але ж обіцяв kоханій дістати зірки з небес».

– Я можу тобі доnомогти змінити роботу. Але ти й сам мусиш струснутись. Вийти із цього застою. Почати прогресувати! Андрій підвівся, взяв дружину за руку і пішов до дверей. — Дякую, Гришане, — тихо сказала Світлана братові на прощання… Сильний «стусан» від друга перевернув Андрія.

Він перейшов на нову роботу, вони з дружиною переїхали в нову, більш пристойну квартиру, незабаром у них буде своя, хай і іnотечна квартира. І найважливіше – Світлана ваrітна! Хто стане хрещеним батьком їхнього первістка, не викликає сумнівів. Звісно ж Григорій.

КІНЕЦЬ.