Після коледжу, як рідні мене не відмовляли, я вирішила, що шукатиму місце за спеціальністю, тобто влаштуюся соціальним працівником. Допомагатиму літнім і тим, хто потрапив у складні життєві обставини.

Одна з моїх підопічних попросила відвідати її сина, молодого хлопця, що збився зі шляху.

– Володя в мене добрий, лише слабохарактерний. З дитинства легко піддається чужому впливу, особливо поганому, — нарікала бабуся.

— Розпестила я його, звичайно, сама винна. Пізня дитина, що й казати.

Молодий чоловік колись жив з матір’ю, але потім вона була змушена розміняти трикімнатну квартиру, щоб відокремити сина. Терпіти його нетверезі гулянки у жінки вже не було сил.

Я довго думала, чи варто мені вплутуватися в їхні сімейні стосунки. Потім вирішила, що один раз схожу відвідати нещасного і більше в цю справу не лізтиму.

Довго дзвонила, стукала кулаком по дверях. Нарешті, мені відкрив неохайний на вигляд чоловік. На його обличчі одразу було зрозуміло, що він міцно товаришує з пляшкою.

Можете собі уявити, який жах коївся у квартирі. Я планувала занести продукти та відразу піти, але вирішила затриматися і навести хоч якийсь лад у занедбаній однокімнатній квартирі.

Три години мила підлоги та поверхні, винесла п’ять мішків сміття. Чоловік спочатку дивувався, потім намагався мені допомагати, але зрештою впав і заснув сном.

Наступного дня я знову прийшла. Домила стіни та плитку у ванній, викинула ще п’ять мішків сміття. Перепрала одяг господаря квартири, наготувала йому їжі з принесених продуктів.

Володя, якого я відправила в душ, сидів за чашкою чаю і здивовано дивився на всі боки тупим поглядом. Кілька разів приходили й дзвонили його друзі, але я їм доступно пояснила, що двері цього будинку для них зачинені.
– Будете ще раз приходити, викличу поліцію, — пригрозила я декільком нетверезим мужикам, які завітали до колишнього товариша по чарці.

Пів року, а то й більше, у мене пішло на те, щоб позбавити Володю алкогольної залежності. Ми разом ходили до психолога та до групи анонімних алкоголіків.

Я робила йому трав’яні чаї, ми грали в настільні ігри та щовечора гуляли, щоб він якнайменше думав про випивку. Ми повністю оновили йому гардероб, витративши всі мої заощадження. Рідні та подруги вважали мене божевільною. Мама спершу плакала, потім хапалася за серце.

– Доню, колишніх залежних не буває, з ким ти зв’язалася, навіщо ти губиш своє життя, — матінка благала мене одуматися.

А я нікого й слухати не хотіла. Коли вперше зазирнула у блакитні Володіни очі, зрозуміла, що розтанула назавжди й що моя доля бути з цим хлопцем поряд до кінця моїх днів.

До того ж він не просто так почав спиватися. Колись була в нього своя справа і навіть дружина, якій, за словами Володі, від нього потрібні були лише гроші. Дружина зрадила з найкращим другом, у бізнесі виникли проблеми, розпочалася депресія. Володя став заливати тугу міцними напоями та так і не зміг зупинитися.

Хто знає, що з ним було б, якби я не з’явилася в його житті. Із задрипаного пияки Володя за цей час перетворився на симпатичного доглянутого чоловіка. Знайшов чудову роботу, не без моєї допомоги, звісно. Справи пішли вгору.

Коханий цілував мені руки, дякував, казав, що я його рятівниця і що без мене він остаточно пропав би. Я вже готова була почути пропозицію руки та серця. І Володя справді зробив пропозицію. Тільки не мені, а своїй колишній.

Мовляв, дякую тобі Тетяна за все, але я тебе не кохаю, а кохав увесь цей час свою дружину-зрадницю. Ось таке зізнання почула я від коханої людини, яку витягла практично з того світу.

Я його відмивала, одягала, роботу йому шукала. А коли справи пішли вгору, він мене скинув як баласт. Про погане я йому, мовляв, нагадую.

– Дивлюся на тебе та одразу згадую, яке життя раніше вів, — зізнався Володя.

Не може він так, мовляв, тяжко йому минулим жити. А одружуватися з колишньою це хіба не минулим жити, я його про це питаю. Мовчить, очі в підлогу.

Я плакала, благала одуматися, тільки-но руки йому не цілувала. Володя просив вибачення, але рішення не змінював. Нам треба розлучитись, і все тут.

Я трохи з глузду з горя і туги не збожеволіла. А потім подумала, а чого я так просто його відпускаю. Я на пияку колишнього всі свої заощадження витратила, все до копійки.

Одного одягу йому на кілька тисяч накупила. У мене й чеки на руках. Кажу йому, а ну повертай гроші, які я на тебе, негідника, витратила. Володя очі витріщив. Ти що, мовляв, з глузду з’їхала. Точно з’їхала, раз з тобою зв’язалася. Ти, отже, будеш з колишньою життю радіти, а я біля розбитого корита сидіти?

Ні, не на ту напав. Не повернеш гроші, скажу в поліції, що ти їх вкрав. Даю тиждень терміну, а далі я буду діяти. Думав, голубок, що обвів мене довкола пальця? Як би не так.

КІНЕЦЬ.