Після двох років, як то кажуть, життя для себе, Назар і Ліза задумалися про дітей. Це були не тільки їхні мрії, я теж давно вже хотіла стати бабусею, але ніколи не підштовхувала своїх дітей до такого рішення. Проте, наші надії на малюка не збулися. Шість років минуло, і все ще немає радості бути бабусею. Лікарі лише розводять руками. А недавно я таки розкрутила Лізу на серйозну розмову. Тепер шукаю святі місця, щоб все це замолити!
Я завжди була пильною матір’ю, старалася бути поруч зі своєю донькою, Лізою, на кожному кроці. Проте, недавно я дізналася щось, що зруйнувало всю мою впевненість у собі та в своїй здатності бути хорошою матір’ю.
Ліза, моя чудова донька, тепер їй уже 29 років. Трохи більше 10 років тому, коли вона була 18-річною дівчиною, вона зустрілася з хлопцем на ім’я Мар’ян.
Мар’ян був тим типом хлопця, якого манили різні пригоди. Мені не подобався його стиль життя, але я сподівалася, що Ліза розуміє, наскільки хлопець їй не підходить і наскільки важливо віддавати перевагу правильним цінностям.
За декілька місяців ця пара розійшлася.
Загалом про цього хлопця я й не дуже задумувалася, просто собі тихо раділа, що Мар’ян більше нічого спільного не має з моєю донькою.
Минуло кілька років. Ліза зустріла чоловіка, який став її опорою та підтримкою. Ми всі були в захваті від нього, і я бачила, як їхня любов розквітала.
Назар і Ліза були чудовою парою, вони разом рухалися вперед і так само разом втілювали в життя спільні мрії. Пара зіграла весілля і об’їздила велику частину Європи.
Після двох років, як то кажуть, життя для себе, Назар і Ліза задумалися і про дітей. Це були не тільки їхні мрії, я теж давно вже хотіла стати бабусею, але ніколи не підштовхувала своїх дітей до такого рішення, як колись мене.
Проте, наші надії на малюка не збулися. Шість років минуло, і все ще немає радості бути бабусею. Лікарі лише розводять руками…
Особливо важко мені, я живу буквально в двох хвилинах від дитячого майданчика, тож часто чую дитячий сміх, та на жаль, серед тих дітей немає мого онука чи онучки.
Я вже навіть встигла подружитися з багатьма малюками і їхніми батьками, це хоч не на довго, але закриває ту пустоту від відсутність онука.
А недавно я вирішила поговорити з донькою, хотіла дізнатися які результати дали нові обстеження, адже донька зі своїм чоловіком більше шести років так і не реалізувала себе, як мама.
Та слова Лізи мене сильно спантеличили. Вона зізналася, що колись зробила велику помилку, про яку буде картати тепер все життя.
Донька в розпачі, зовсім не знає що їй робити. Можливо ви можете щось порадити? Може знаєте, які святі місця відвідати, щоб в доньки все-таки появилась дитина?