— Ще одного такого скандалу наша сім’я не витримає. Розвалиться, — сказав він. — Я не хочу роз лучення, — сказала вона. — І я не хочу. Але ці сkандали вже набридли. І винні ми обидва.

Нас же попереджали, що у нас єдина спільна риса характеру — це впертість. — Так. Це дуже важко — жити двом упертюхам в одній квартирі. Але ж не діти, під тридцять кожному.

Могли б бути мудрішими… — Твої батьки лаялися? — запитав чоловік. — Так. Кожну суботу та неділю. З’ясовували, кому в квартирі скільки метрів належить.

— Відповіла дружина. — Підрахували? — уточнив чоловік. — Як би не так. Досі сперечаються. — Пирхнула вона. — А мої донині не можуть пробачити непідтверджені зради.

Регулярно скандалять раз на місяць. — Сказав він. — І що? Реально зрад жували? — полюбопытствовала дружина. — Жодних доказів. Хтось затримався на роботі, когось обійняв колега.

Тридцять років ведуть слідство, але ніхто не зізнається в гріху, — розсміявся він… — А може сkандали-це форма визнання в любові? — висунув припущення він.

— Не треба мені таких зізнань! Я боюся не витримати. – Сказала вона. — Пропоную накласти заборону на сkандали. — Висунув ідею чоловік.

— Як це? — здивувалася дружина. — Ну ось почнеш ти лаятися, а я відразу стану уявляти собі, що ми з тобою роз лучені один з одним. А тут зустрілися ненароком. — Доnоможе? — з сумнівом запитала вона. — Спробувати то можна. Погодься, що істерику чужої людини легше ігнорувати.

— Погоджуюся. Але в даний момент ми ж рідні? — Звичайно. — Погодився він. — І я люблю тебе. — Ні. Це я люблю тебе, — щасливо розсміялася вона. — Все одно я більше люблю! Ні, я просто обожнюю тебе!..

КІНЕЦЬ.