Після чергової “бурі” дружина сказала, щоб я обов’язково сходив до священика на сповідь. Звісно, я не пішов. А в середу приходжу з роботи, а він у рясі, сидить на нашій кухні і чай п’є.

– О, добре що ти не забарився ніде після роботи, бо отець Володимир трохи спішить, – сказала дружина.

Я не смів біля нього перечити, тому почав його слухати, але довгою розмова не була.

Ми в шлюбі з Оленою шістнадцять років. В нас двоє дітей: син і дочка.

Не пам’ятаю точно скільки, бо це було по наростаючій, але Олена моя стала дуже побожною людиною.

Вона співає на хорах і прибирає і квіти садить біля храму. Я ж нічого не маю проти. Сам я не дуже до церкви ходжу, але паску святити на Великдень йду.

Я багато працюю, бо і хату ми будували і дітей вчити за щось потрібно.

Олена працює в бібліотеці, але сильно на її зарплату не розженешся.

Олена просто присвятила своє життя церкві, а про мене геть забула. Пишу про мене, бо діти вже дорослі, і їм такої уваги не потрібно. Але я чоловік, хочу прийти з роботи, сісти з дружиною за вечерею і поговорити, як день пройшов, що робити плануємо.

Але моя Олена стала якась черства. Одягатися почала, наче монахиня. Іноді, коли ми виходимо гуляти разом, мені соромно з нею йти. Всі люди оглядаються. Олена ще молода, та й я нічого, бо трохи займаюсь спортом, але вона як “сіра мишка”. Ні косметики ні стильного одягу вона не використовує.

– Богу не треба тої краси, – любить казати вона.

Але мені хочеться, щоб поряд була красива жінка, така, як колись, бо колись мені всі друзі заздрили.

І якось на фоні всього цього і почались в нашій сім’ї негаразди.

Як тільки щось не так, моя Олена вже на розмові зі священиком.

Але тепер вона каже, щоб на ці “розмови” ходив і я.

Мене таке життя не влаштовує.

– Ти собі роби що хочеш. Сповідайся хоч кожного дня але мене в це не вмішуй.

Ось Олена й додумалася отця привести до нас додому.

Я прийшов додому і отетерів. Якось було не зручно відмовляти в розмові, тому я помивши руки присів до столу.

– Ви маєте жити по-божому, почав до мене отець. Я сидів наче в тумані, ніби школяр, якого вичитують.

Але вичитують за що? За те, що просто хочу бачити люблячу дружину дома? Що хочу, щоб Олена одягла гарну сукню і ми разом сходили в кіно чи навіть в театр?

Але дружина на такі романтичні походеньки не має часу.

Ось я і сказав отцю, що з мене годі, взувся і вийшов з дому. Олена ще раз мала причину мене вичитати, бо це було не гарно по відношенні до отця Володимира.

Я не знаю чим закінчиться наш шлюб. Але найгірше, що родичі дивуються, чому в нас є якісь непорозуміння, бо я маю святу жінку.

Як мені бути? Я люблю свою дружину, але ту, колишню мою Олену…

Джерело