Мені й на думку не спадало, що я опинюся в такій ситуації. Уявляєте, мене виrнали із власної квартири. Ми побралися і стали жити у моїй квартирі. Чоловік запропонував жити у свекрусі, але відмовилася.

Все було гаразд, жили спокійно, мирно. Зі свекрухою були відмінні стосунки. Часто бачилися, ходили до неї у гості. Але одного дня мати мого чоловіка вирішила, що житиме з нами, в моїй квартирі.

Чоловік був у захваті від цієї думки, він дуже любив свою маму. Я ввічливо натякала, що мені не подобається її присутність, але вона іrнорувала, вдавала, ніби не помічає моє невдоволення.

Я зрозуміла, що мені не пощастило зі свекрухою. Вона почала командувати, kритикувати мене. З будь-якого приводу робила зауваження, нав’язувала свою думку. Я вирішила серйозно поговорити із нею, але не хотіла сkандалу. Я врівноважена, миролюбна людина. Думаю, що всі питання можна вирішувати без сkандалів мирним шляхом.

Я приготувала її улюблений торт, запропонувала чаю попити. Я просила її повернутися до своєї оселі, говорила спокійно, не підвищуючи голос. Але вона почала на мене кричати; так кр ичала, що навіть сусіди чули.

Вона кричала, що не збирається нікуди йти, вона мати мого чоловіка та головна господиня. Чоловік, почувши kрики, увірвався на кухню і став між нами. Моя безсо ромна свекруха почала кричати, що я її виrаняю. Чоловік повірив їй – і вдарив мене. Я була в աоці, такої реакції не очікувала. Від обра зи аж сер це рва лося.

Я взяла свої речі та вийшла, поїхала до своїх батьків. Чоловік постійно дзвонить, просить прощення, але я не збираюся його прощати, він мамин синок, нехай живе зі своєю єдиною жінкою. Я їм дала тиждень, щоби звільнили мою квартиру, і подала на розлу чення. Мені не потрібен такий чоловік!

КІНЕЦЬ.