Після 25 років у шлюбі з Андрієм, який колись здавався мені моєю другою половинкою, я раптом відчула, що між нами не залишилося того порозуміння та пристрасті, що були раніше.

Наші діти виросли і почали своє самостійне життя, а ми з Андрієм все частіше мовчки сиділи за вечерею, кожен занурений у свої думки.

У цьому мовчанні я зустріла Олексія – молодого, енергійного, повного життя чоловіка, який раптом змусив моє серце битися сильніше.

У результаті я прийняла рішення, яке здавалося визволяючим: я подала на розлучення і побралася з Олексієм. Ми планували весілля, а я вже представляла наше спільне майбутнє. Але я навіть не підозрювала, яку помилку роблю…

Перші місяці були як у казці. Ми мандрували, ходили на вечірки, він дбав про мене, як ніхто інший.

Але невдовзі я почала помічати тривожні знаки. Олексій часто брав мою кредитну картку, а коли я питала, куди йдуть гроші, його пояснення звучали все менш переконливо.

Якось увечері, коли я не знайшла свою золоту брошку, то вирішила нарешті дізнатися, що відбувається.

“Олексію, ти не бачив мою брошку? Я останній раз бачила її у ванній…” Він зам’явся, а його очі почали уникати мого погляду. “О, та брошка…

Я думав, ти будеш не проти, якщо я виручу за неї гроші.

Адже нам потрібні гроші на новий бізнес,” – його голос тремтів. Тоді я зрозуміла, що опинилася в пастці.

Мій новий чоловік не був тією людиною, за кого себе видавав.

Мені стало ясно, що я зробила помилку, яка коштувала мені не лише шлюбу, що тривав чверть століття, а й частини моєї довіри та самоповаги. Моє друге розлучення було вже не за горами…