Моє життя 38-річної заміжньої жінки з чоловіком і 18-річним сином йшло гладко, доки не приїхала моя мама. Якось вона подзвонила мені і сказала: — Привіт кохана. Це мама.

Я в місті, і мені дуже хотілося б тебе побачити. Я була здивована, бо моя мати поїхала до Італії 15 років тому, щоб заробити гроші після розлу чення з нашим батьком.

Я не бачила її багато років. Отже, я сказала: — Звісно, мамо. Ми будемо раді, якщо ти зайдеш до нас… або скажи, де ти зараз знаходишся, я заїду за тобою сама. Мама сказала, що вона вже зловила таксі.

І ось, коли вона до нас приїхала, повідомила нам, що має чоловіка в Італії на ім’я Андреа. Подробиць я не питала, але пізніше дізналася, що вони не перебували у законному шлюбі.

Свою квартиру мама віддала моєму молодшому братові, який уже оселився в ній із дружиною та двома дітьми. Також мама купила квартиру для моєї молодшої сестри, яка теж була заміжня і мала двох дочок.

Небагато поспілкувавшись, мама оголосила, що залишиться з нами на деякий час. Вона сказала: — Мені подобається твій великий будинок, і я думаю, що в ньому вистачить місця для всіх.

Але мій чоловік не хотів, щоб його теща залишалася, і я розуміла чому, адже мама ніколи нам нічого не допомагала, навіть не пропонувала. Я тоді чесно сказала мамі: — Мамо, ми любимо тебе, але ми не можемо дозволити тобі залишатися з нами довго. Ти маєш жити з дітьми, яким ти стільки років допомогла.

— У нас немає місця чи ресурсів, щоб подбати про вас, – чесно додав чоловік, – це не щось особисте. Це була складна ситуація, і нам потрібно було знайти рішення, яке б влаштувало всіх. Зрештою, ми допомогли мамі знайти зручне їй житло і намагалися часто її відвідувати.

КІНЕЦЬ.