-Ганна, я вирішив: квартирі я залишаю Кирилу. Він маленький, йому лише 4. А твоєму синові Ромі вже 18. -А Рома хіба не твій син теж? Познайомились вони 15 років тому. Їй тоді було 25, чоловік був старший за неї на 15 років.

Ганн довго сумнівалася, але її мама переконала, що зі Степаном вона буде щаслива. Пара довго не могла заваrітніти. Правду кажучи, і Степана вона не любила. Можливо, саме тому не вдавалося наро дити дитину.

Ганна мала сина від першого шлюбу, Рома, якого Степан уси новив без запитань. Через 10 років спільного життя Ганні все ж таки вдалося заваrітніти. Народилася їхня спільна дитина – хлопчик Кирило.

Після цього стосунки в сім’ї якось не склалися. Рома ревну вав батьків до молодшої дитини, влаштовував сцени, а потім взагалі поїхав з дому. Степан не міг так просто відпустити старшого сина, хай і не рідного. Сnлатив йому навчання, дав rроші на проживання.

Але коли купив другу квартиру, вирішив залишити обидві квартири рідному синові Кирилу. -Ганна, зрозумій. Роману я допоміг усім, що міг. Зараз мені 55, здо ров’я вже не те, я мушу подбати про рідного сина. Ганна не розуміла цього рішення. Обидві квартири були куплені, коли вони перебували в офіційному шлюбі.

Одна квартира ж по праву належала Ромі. Подружжя сnеречалося весь вечір, але Степан так і не змінив свого рішення. А Роман давно вже жив в іншому місті, не маючи уявлення про те, що діялося в його рідному домі.

КІНЕЦЬ.