Близько 15 років тому мій чоловік вирушив до Португалії, щоб заробити грошей на освіту наших підростаючих дітей, а також на їхнє майбутнє житло.

Опинившись за кордоном, він швидко знайшов високооплачувану роботу, але не міг часто приїжджати додому через свої професійні обов’язки.

Я самостійно виростила наших дітей, які стали лікарями, і ми із чоловіком купили їм квартири.

Зі свого боку, я теж не могла залишити свою роботу в школі, щоб відвідати чоловіка. Але в результаті я не витримала розлуки, і цієї весни вирішила переїхати до Португалії.

Я повідомила про це на роботі, закрила свій будинок на ключ, тому що мої діти не мали бажання залишати свої квартири – і переїхала до Португалії на орендовану квартиру мого чоловіка Ярослава.

Я очікувала, що він зрадіє возз’єднанню,

але він з першого дня здавався байдужим і холодним до мене, пізно повертався з роботи, що змусило мене запідозрити, що в нього є інша жінка.

Я досі запитую себе: чи звик він до моєї відсутності, чи я занадто багато себе накручую?

Як би там не було, якщо наші стосунки залишатимуться такими ж холодними, мені доведеться якнайшвидше повернутися додому і остаточно змиритися з тим, що нашої колись щасливої та міцної родини більше не існує.

КІНЕЦЬ.