Донедавна я був найщасливішою людиною на світі. Мені тридцять три роки. Одружені десять років. У нас є дві доньки-близнята семи років. Дружина – гарна та дбайлива, дочки красунями та розумницями ростуть. Тиждень тому пішли з дружиною до супермаркету.

Поки я затримався на касі, дружина вийшла з крамниці. Їй хтось подзвонив. Вийшовши з магазину, побачив, що зчинилася метушня — жінки зчепилися в бійці. Однією була моя Марія.

Вони лаялися так голосно, що, схоже, пів вулиці їх чуло. Почали хапатися за волосся. Довелося рознімати. Відтягав, як міг. Ще деякі перехожі доnомогли. Словом, якимось дивом розійшлися.

— А симпатичний у тебе чоловік. Позич і ти мені його! Око за око! – кричала чужа жінка. — Не лізь у нашу родину! Не слухай її, вона збожеволіла. Я її вперше бачу! – виправдовувалася дружина.

Посадив дружину у машину. Розпитувати не став. Я розумів, що причини для такої бійки мають бути серйознішими. Заспокоїв Марію і сказав, що поговоримо згодом. Але я зрозумів, про що йшлося. Всю дорогу Марія nлакала навзрид. Я тільки натякнув на зраду, але вона відразу почала заперечувати. Вдома я спробував поговорити із жінкою.

Але нічого нового так і не довідався. Вона сказала тільки: «Вибач, я люблю тільки тебе». Я витратив небагато часу і знайшов ту жінку, з якою моя вчинила бійку. Вона призначила мені зустріч, і ми побачились у кафе, де я дізнався всю правду. — Я підозрювала свого чоловіка у зра ді, тому таємно від нього встановила вдома камери,

— сказала Інна.

— Ви впевнені, що хочете бачити все? Я наполіг. Те, що я побачив на відео, мене вразило. Моя Марія витворяла таке… Та, яку я вважав сенсом мого життя, та, яка мені уявлялася ангелом, мені зрад жувала. Марія про все здогадалася, побачивши мене. — Думаєш, нам слід роз лучитися? — Запитала вона. — Так. І дівчатка залишаться зі мною…

КІНЕЦЬ.