Ліля втретє пробувала перездати іспит із філософії. Олексій Анатолійович, її викладач, був надзвичайно вимогливим та суворим. Чіплявся до кожного слова та ще й валив додатковими запитаннями. Дівчина б уже давно поїхала на різдвяні свята додому, а так вимушена в переддень Нового року стирчати в університеті.

Перездача була призначена на 16 годину. Вона, як зразкова студентка, прийшла заздалегідь. Сиділа під кабінетом та надіялася, що цього разу це дійсно востаннє.

Олексій Анатолійович запізнювався, це не було на нього схоже. Дівчина вирішила зачекати. Прийшов викладач аж через годину й коли побачив Лілю здивувався.

-Невже ви досі не отримали від мене бал?

-Уявіть собі. Тихонова Лілія, ви мені призначили перездачу на сьогодні. От я і чекаю.

Викладачу стало ніяково. Він дійсно забувся про цю студентку. У його практиці це вперше, коли студенти приходять на перездачу 31 грудня. Він же не звір який, запросив дівчину в аудиторію. Поставив найлегші питання курсу. Її відповідь була не ідеальною, але Олексій Анатолійович закрив на те очі. Поставив 4, все ж негарно вийшло. Ліля аж запищала від заздрощів й кинулася його обіймати.

-Давайте без цих всіх тонкощів. Простого «Спасибі» буде достатньо.

-Дякую, вам, Олексію Анатолійовичу. Обіцяю, що з нового семестру працюватиму ще сумлінніше.

-Дякувати богу, я з вами працював лише один курс. Чим ви добиратиметеся додому?

-Сподіваюся, що зловлю якесь авто або на таксі.

–Я вас підвезу. Заперечення не приймаються, тим більше, що ми з вами тепер офіційно колишній викладач та студентка. Пліток бути не повинно.

Надворі сипав сніг. Синоптики передавали справжню заметіль. Коли Олексій Анатолійович з Лілею виїжджали з парковки розпочався справжній снігопад. Мело так, що важко було розібрати дорогу. Коли їхати стало неможливо, водій припаркувався обабіч дороги. Безпечнішим було перечекати негоду.

Викладач дістав телефон та набрав дружину. Попередив, що затримується через заметіль. Ліля слухала, яким приємним може бути цей чоловік із тими, кого любить. Зі своєю жінкою він розмовляв зовсім в іншій манері, ніж зі студентами. Сьогодні Олексій Анатолійович відкривався для неї з нової кращої сторони.

Вони простояли на дорозі добрих чотири години. Коли під’їхали до її будинку годинник показував 11.45.

-До Нового року залишилося 15 хвилин. Знаєш, Лілю, я вперше святкуватиму в дорозі на самоті.

-Це зовсім необов’язково. Може зайдете, я теж не хочу залишитися одною.

Викладач дістав зі свого авто пляшку шампанського та фрукти, мабуть, купив додому й прийняв запрошення. Ліля почала метушливо накривати на стіл. Мандарини, олів’є та бутерброди. Що ще можна було знайти в холодильнику студента?

Під бій курантів вони привітали один одного з Новим роком та випили шампанського. Потім між ними зав’язалася розмова. Олексій Анатолійович розповідав, як він зустрічав новорічні свята у дитинстві. Ліля і собі зізналася про їхні сімейні традиції. Обоє не помітили, як стрілка годинника повільно перейшла на позначку 2 годин ночі.

Викладач підійнявся та заявив, що йому пора їхати. Ліля подякувала за компанію та пішла його провести. Сама не зрозуміла, як перед виходом поцілувала його. Можливо то алкоголь, а можливо довга відсутність стосунків. Та Олексій не заперечував, натомість взяв ініціативу у свої руки. Ту ніч вони завершили у спальні дівчини.

Під ранок Олексій Анатолійович вислизнув із ліжка та поспішив повернутися до дружини. Коли Ліля прокинулася, знайшла лише записку від свого коханця: «Так Новий рік я ще не зустрічав, але сміливо можу записати цей рік до списку найкращих у своєму житті».

Ліля знала, що їхні стосунки неможливі. Олексій Анатолійович одружений, він кохає дружину й точно не піде із сім’ї заради непримітної студентки. Та нікуди правди діти, ця ніч була одною з найкращих і в її житті.

Після того випаду вони не зустрічалися. Обоє вирішили удати, що нічого не сталося. Через декілька місяців Ліля зустріла Олександра. Хлопець навчався в тому ж університеті, але на іншому факультеті. Вони зіткнулися на студентській вечірці. Між молодими людьми швидко зав’язалися стосунки й уже через рік Ліля готувалася до знайомства з батьками свого хлопця.

Це було 31 грудня. Олександр заїхав за нею ввечері. Вони вирушили в дорогу, але натрапили на снігопад. Довелося зменшити швидкість й просуватися обережно. У пам’яті дівчини постали спогади минулого. Їхня ніч з Олексієм Анатолійовичем та вона одразу прогнала ці спогади.

Нарешті вони прибули на місце. До них одразу вибігла мама Саші. Вона познайомилася з Лілею, обійняла її й запросила в будинок. Коли дівчина увійшла всередину мало не зомліла. Перед нею стояв Олексій Анатолійович, він привітався з Лілею й пожав руку синові. Обоє удали, що незнайомі.

За столом господар будинку взявся виголосити тост: «Нехай Новий рік для всіх присутніх стане найкращим роком в житті. Й ніякі події з минулого не перекреслять того щастя, що чекає на нас у майбутньому»

КІНЕЦЬ.