Вийти заміж другий раз – справа досить важка, ось тільки в моєму випадку мені здавалося, що це взагалі неможливо, адже від минулого шлюбу у мене залишився дитина.

Мій перший чоловік ще до моменту весілля здавався прекрасним людиною, хорошим чоловіком, ось тільки, після народження першої дитини, він дуже сильно змінився, почав більше nити, і регулярно був не в тверезому стані, з-за чого його звільнили, і він став звичайним паразитом у нашій родині.

Після розлу чення у мене пропала надія, що у мене вийде вдруге вийти заміж, адже у мене була дитина, наявність якої просто відлякувало потенційних залицяльників. У мене навіть була мысль здати дочку в дитбу динок, але я до неї прив’язалася за цей час, так що так просто не могла її кинути.

Я прийняла рішення залишити її у моей мами, поки я сама шукала роботу, а там, думала, дивись, і чоловіка знайду. Так і сталося. Я працювала в офісі, бухгалтером, і дуже добре потоварищувала з одним працівником, який виявився дуже добрим і хорошим чоловіком, тому я думала, що він – той самий.

В один день, коли я в черговий раз привела його до себе додому, я зовсім забула, що моя дочка ще вдома спить. Він побачив її, спитав, хто це, я, вже розуміючи, що шансів все одно немає, зізналася, що це моя дочка. Чого б я там від нього не чекала, але про таку реакцію я і подумати не могла.

Він мою дочку на руки взяв, трохи пограв з нею, а його ставлення до мене ніяк не змінилося. Все ж, не варто хвилюватися, коли поруч потрібні люди. Мені аж соромно за свої думки.

КІНЕЦЬ.