Раніше я дуже любила прогулянки лісом у пошуках грибів. Для мене це було не стільки «полювання», скільки можливість знайти натхнення, помедитувати і насолодитися красою природи.

Одного осіннього дня я вирішила вирушити до лісу разом із подругою, яка також потребувала трохи відпочинку і спокою.

Міська метушня й стреси щоденного життя втомлювали нас, тож така прогулянка була ідеальним способом перезавантажитися.

Ми блукали серед дерев, збираючи гриби біля старих пнів. У якийсь момент, коли я нахилилася зрізати кілька грибів, мій погляд упав на щось блискуче серед опалого листя.

Підібравши предмет, я зрозуміла, що це золота каблучка з вигравіруваним всередині ім’ям – «Гафія». Я не могла повірити своїм очам. Здавалося неймовірним знайти такий коштовний предмет посеред лісу.

Я показала каблучку подрузі, і ми вирішили, що потрібно зробити фото і розмістити його в соцмережах, аби знайти власника.

Ми вже збиралися повертатися додому, коли побачили старого чоловіка, який сидів на пеньку неподалік. Він виглядав засмученим, і здавалося, ось-ось розплачеться.

Ми підійшли ближче, аби дізнатися, чи не потрібна йому допомога. Він розповів, що втратив свою обручку, коли збирав гриби.

Чоловік сказав, що ця каблучка була для нього безцінною пам’яттю, адже його дружина, яка подарувала її, померла кілька років тому.

Я попросила його описати каблучку, і його слова точно збіглися з тим, що я знайшла. Я простягнула йому каблучку, і він не зміг стримати сліз.

Його радість була настільки щирою, що зворушила нас до глибини душі. Старий безкінечно дякував нам і попросив мій номер телефону.

Пізніше він запросив нас до себе на чай, аби віддячити. З того часу ми стали близькими друзями. Ця випадкова зустріч у лісі подарувала нам не лише добру історію, а й нову, теплу дружбу, яку ми цінуємо донині.

КІНЕЦЬ.