— Пересядь-но назад, я на задньому сидінні їздити не люблю, та й старша я, вияви повагу, та й поряд із сином хоч трохи посиджу. — Неприємно було, – визнає Валентина, – Сергій мовчить, а я, як обпльована пересідаю

— Для мене це не дрібниці, – Валя категорична, – і річ навіть не в тому, що мене постійно намагалися принизити, але ж елементарна повага має бути!
Нервувати Валентині зараз абсолютно ні до чого, вона на 5-му місяці, носить під серцем бажану першу дитинку, яку планували, до якої готувалися. Але так виходить, що саме в цей момент загострилися стосунки з родичами чоловіка Сергія.
— Ми одружені 3 роки, – розповідає майбутня мама, – живемо, як то кажуть, на моїй території, у цій квартирі раніше бабуся моя жила.
Але ніколи я не дорікала цим ні чоловікові, ні його батькам. Матеріальні можливості у всіх різні, та й хтось із батьків вважає за потрібне дітей забезпечити, а хтось дотримується точки зору, що молоді мають наживати все самі.
У батьків Сергія в принципі матеріальні можливості були: недарма ж вони незабаром після того, як син одружився з Валентиною, купили собі ділянку за містом.
— Нехай і на електричці їздити, зате нерухомість, та й приємно щось виростити власноруч, – говорила мама Сергія Ганна Юріївна, – я завжди хотіла, та тільки то одне, то інше.
Будиночок на дачі старенький, та й свекри ще працюють, тому вирушають туди у вихідні, та у відпустку. І так, донедавна їздили електричкою.
— Рік тому ми з чоловіком машину купили, – розповідає Валя, – у кредит, з першим внеском. Квартира у нас є, косметику ми там оновили, а машина – мрія чоловіка. У мене теж права є, але я не особливо впевнено себе за кермом почуваю, особливо зараз.
Кредит на машину оформляв чоловік на себе, платять обидва, бо гроші подружжя не ділить. Та сімейний автомобіль тепер із задоволенням використовують і батьки Сергія, разом із сином як водія. За покупками з’їздити, щось відвезти і привезти, і на дачу теж. Кожні вихідні: і туди й назад.
— Ну гаразд, – каже Валя, – на щотижневі закупівлі брали з собою маму чоловіка, але дача реально дістала. З травня до жовтня кожні вихідні ми не можемо собою розпоряджатися. Але ж раніше обходилися, електричкою їздили і нічого.
Але зачіпає Валентину не тільки це. Коли вона ще не була при надії, вона намагалася стримуватися і з розумінням ставитися до того, що Ганна Юріївна по-господарському командувала, коли за нею заїжджало подружжя, щоб відвезти за будь-якими потребами:
— Пересядь-но назад, я на задньому сидінні їздити не люблю, та й старша я, вияви повагу, та й поряд із сином хоч трохи посиджу.
— Неприємно було, – визнає Валентина, – Сергій мовчить, а я, як обпльована пересідаю. Але начебто поважати хотіла, та й на суперечку зайвий раз прагнула не нариватися. З Ганною Юріївною ми спільної мови не знаходимо, але й контактували не дуже часто, за винятком цих спільних поїздок.
Зараз Валя з чоловіком на дачу батьків не відвозить, ззаду сидіти їй погано: заколисує. Ось тільки чоловіка свого бачить жінка тепер зовсім рідко: то маму з татом він везе, то на дачі допомогти залишається.
— Минулими вихідними, – продовжує Валентина, – двоюрідна сестра нас із чоловіком запросила відзначити 10-ту річницю її з чоловіком весілля. Живуть вони теж за містом, трохи далі того села, де у свекрів дача. Ну не два ж рази чоловікові машину ганяти, домовилися, що в суботу ми приїдемо раніше, допоможемо з готуванням і столом, чоловіки шашлики підготують.
— Ну так, – погодився Сергій, – батьків завеземо і далі поїдемо.
— І я сіла на переднє сидіння, – каже Валя, – і звично не стала пересідати, коли свекруха до машини підійшла.
— А ну пересіла швиденько, – скомандувала Ганна Юріївна.
Валя спокійно озвучила чому вона цього не зробить: токсикоз, їхати довго, ноги набрякають.
— Це що за новини, – скипіла мама Сергія, – як відпочивати їхати – не погано, а поступитися місцем людині, яка вдвічі старша – так погано, в положенні ми? Це машина мого сина, я маю повне право їхати там, де я хочу, а я хочу на передньому сидінні.
— Мамо, – не витримав син, який завжди мовчав, – ця машина належить нам обом, Валя теж платить за неї кредит, ми разом платимо. І нехай їде попереду, вона не дуже добре переносить дорогу.
— Що ми тільки не почули, – каже Валентина, – і що головна жінка в житті чоловіка – це мати, і що дружин буде багато, а мати – одна, що я сяду в декреті й не платитиму кредит, а значить – машина її сина, що я своїм животом козиряю.
У підсумку свекор поїхав на дачу один, на задньому сидінні, а Ганна Юріївна вирушила електричкою. Із сином і невісткою вона не спілкується: образилася, переднім сидінням не поступилися.
Як вважаєте, хто головна жінка в житті чоловіка?
Ось Сергій чомусь упевнений, що головна – дочка, яку, за запевненнями лікарів, очікує зараз Валентина.
КІНЕЦЬ.