Моя невістка — дівчина з родини плебеїв, більше ніяк назвати цю сімейку не можу. Її мати – «майстер клінінгового сервісу», а точніше – прибиральниця, під’їзд миє. Ні, я нічого не маю проти таких професій, тільки вона вважає, що для неї важливіший вільний час, а не сама копійчана зарплата.

А що, пішла вранці, помила і цілий день вільна. Вітчим – пияка, працювати особливо не хоче, перебивається дрібними підробітками. А страждають їхні діти. Невістці зараз 27 років, а її молодшим сестрам – 17 та 14 років.

Треба сказати, що рідний батько моєї невістки нічим не кращий за вітчима, теж маргінальна особистість. Аліменти не платив, відсидки були, де він зараз невідомо, та ним ніхто й не цікавиться. Син одружився у 24 роки, а їй було 20, до весілля дізналася, що чекає дитину.

Вони винаймали квартиру, ось ми й зібралися в них, знайомитись із сім’єю, обговорити майбутнє дітей та весілля. Я зробила закуски та салати, взяла ігристе, невістка приготувала гаряче, а та сімейка прийшла у повному зборі з двома пляшками міцної, пакетом соку та все!

Переговори були бурхливими, упереміш із нецензурними словами з боку сватів. Вони наполягали на гучному весіллі у кафе, але сказали, що грошей у них немає. Але я відповіла, що якщо весілля за наш рахунок, то буде в нас вдома на 15-20 чоловік. Так і було. Але соромно було перед іншими гостями.

Свати були дуже нагуляними, їхні жарти вульгарні. Я не скажу, що в мене зібралися суцільно аристократи, абсолютно прості люди, але вони зніяковіло посміхалися і переглядалися між собою, слухаючи цю парочку. Я вже хвилини вважала, щоб усе швидше скінчилося.

Навіщо я описала все це сімейство? До того щоб ви знали, що яблуко від яблуньки недалеко падає. Ось і невістка під стать їм, така ж, але це ж вибір мого сина, що я могла зробити? Тим більше, вона народила мені двох онуків – класних хлопчаків-погодок. Але що вони за виховання, це жах!

Син не може на них вплинути, він на двох роботах крутиться, іпотеку взяли, вдома він тільки спить, тому невістка їх виховує, а точніше, нічого особливого не робить для їх розвитку. Одному онукові нещодавно сім років виповнилося, другому шість на підході, але вже навперебій матюкаються. Поводяться вкрай невиховано, б’ються, хуліганять, обзиваються, не соромляться навіть мене.

Торішнього серпня минулого року я поїхала на дачу і взяла онуків на два тижні. Думаю, треба їх перевиховати, бо в садку скаржаться, а старшому онукові вже до школи за рік. Стала їм багато читати, прищеплювала добрі манери, привчала до праці на дачі. Дивлюся – їх “відпускає” потроху.

Вже самі вчаться читати, рахувати, а й лексикон чистіше став. Замість бійок усі сили витрачають у праці – воду притягнуть, яблука разом зберуть, приємно дивитись. Привезла батькам культурних хлопчаків. Син дякував, а невістка фиркнула, мовляв, які вони були, такі й лишилися.

Я її просила тільки не зіпсувати, виховувати у тому ж напрямі. Але вона почала у вихідні возити всю осінь дітей до своїх батьків, бо я посилено працювала, а потім довго хворіла. Спілкувалася з онуками тільки з відеозв’язку та розуміла, вони знову деградують, толку не буде.

Прийшли вони до нас на новорічні свята, і почалося бійки, нецензурні вислови, а ще віршик мені розповіли вульгарний до жаху, мабуть той дід їх навчив. Намагаюся знову навіяти онукам добре і мудре, а вони тільки сміються і бавляться, все марно. Думаю, користі з них не буде. Дуже переживаю, за їхнє майбутнє.

КІНЕЦЬ.