Ми з Олегом два роки зустрічалися, і я не мав жодних сумнівів, що я хочу з цією людиною побудувати майбутнє, розпочати спільне життя.

Коли він зробив мені пропозицію, я ні секунди не думала, коли дала позитивну відповідь.

Тільки одне мене бентежило, що під час стосунків ми з Олегом ніколи не жили разом.

Справа в тому, що він жив із батьками у тісній квартирі, а я жила на орендованій.

Я завжди була твердо впевнена, що ми повинні спочатку деякий час прижитись один до одного, а потім тільки приймати таке серйозне рішення, як укладення шлюбу.

Олег вважав, що я даремно все ускладнюю, але цей момент був для мене важливим.

Мама мені завжди говорила, наскільки це важливо, щоб і побутовому сенсі у людей один з одним була гармонія.

Саме так я вмовила Олега перед весіллям на місяць переїхати до мене.

Я чесно намагалася бути найкращою господаркою на землі, але буквально першого ж дня ми виявили низку розбіжностей.

Коли справа дійшла до поділу обов’язків, виявилось, що це не так просто, адже Олег просто нічого не хоче робити.

За весь місяць я так і не змогла його вмовити.

Постійно відповідав, що то бабські справи. Ось після цього місяця я прикинула в голові і зрозуміла, що з такою людиною жити я не хочу.

КІНЕЦЬ.