Я поїхала в Іспанію майже чотири роки тому, коли стало зовсім неможливо знайти хорошу роботу вдома.

Ідея про заробітки за кордоном з’явилася у мене не відразу, але з кожним місяцем, що я безуспішно намагалася знайти стабільний заробіток вдома в Україні, ця думка ставала все більш переконливою для мене.

Олексій, мій чоловік, не дуже підтримував цю мою ідею спочатку, але я наполягла, бо хотіла завжди в житті досягти чогось більшого, а його одної зарплати, вона невелика була, на життя нам зовсім не вистачало.

Тому Олексій залишився вдома, а я поїхала в Іспанію, сподіваючись заробити грошей, щоб покращити наше життя.

Спочатку мені там було дуже важко. Робота в кафе посудомийкою, низька зарплата і абсолютно чужа країна — це були для мене великі випробування.

Але я не могла дозволити собі здаватися та опустити руки. Згодом змирилася з тим, що маю там бути якийсь час і справи трішки покращилися, я стала непогано заробляти.

Кожен місяць я відправляла Олексію гроші, і, здається, навіть почала накопичувати деяку суму на ремонт нашої квартири, це ми давно обговорювали.

Олексій завжди говорив, що все добре, що ми витрачаємо на необхідні речі, але на ремонт “ще буде час”. Та я складала кожну копійку, економила на всьому, адже у мене була надія на те, що ми зможемо зробити все, коли я повернуся.

Я намагалася не думати про те, що відбувається вдома, тому що мала вірити в Олексія. Я дзвонила йому кожен день, питала чи все гаразд. Він запевняв, що все чудово у нього.

Але я таки відчувала, що щось не так. Ті ж самі розмови, ті ж самі обіцянки. Я питала його, чи все в порядку з грошима, чи може він відкласти хоч трохи на ремонт, але він щоразу відповідав, що все добре і мені хвилюватися немає чого, що гроші йдуть на важливіші речі.

І ось одного дня я почала підозрювати, що з нами щось не так.

Одного дня чоловік повідомив мені, що він купив новий автомобіль. І не просто машина, а шикарна, про яку він навіть не згадував до того, як її придбав.

Я ж відправляла йому гроші для того, щоб ми могли покращити умови життя, щоб він їх відкладав, а ми потім разом вирішили, як краще ними розпорядитися.

Це було неприємно для мене і цей автомобіль зовсім не радував мене. І не через саму машину, а через те, що він не повідомив мені нічого. Він приховував це від мене, бо знав, що я не схвалюю таких витрат.

Я стала частіше говорити, що потрібно відкладати і росила його не витрачати грошей.

Проте на кожне моє питання Олексій завжди знаходив гарні слова:

– Все нормально, не хвилюйся, ми з твоїми батьками всі витрати обговорили.

Іноді я навіть сумнівалася, чи варто говорити про це з ним. Але щоразу його слова починали звучати все менш переконливо. Я вже почала відчувати, що він мені не каже правди, і навіть не знала, що робити з цими відчуттями.

А перед Новим роком я вирішила поїхати додому. Це було для мене дуже важливе рішення — я не попередила Олексія, просто купила квиток і поїхала.

Я не могла більше мовчати і всі ці сумніви і відчуття, що мені щось постійно недоговорюють. Я повинна була побачити все на власні очі.

Коли я приїхала додому, побачене мене дуже здивувало. Замість того, щоб побачити наш дім, в якому чоловік обіцяв зробити ремонт, коли я надсилала гроші додому, я побачила занедбаний, похмурий будинок.

Олексій зустрів мене наче нічого не сталося. І навіть спробував виглядати радісно. Але я побачила, як він нервував. Меблі в кімнатах були старими, а на місці того ремонту, про який ми стільки разів говорили, я побачила тільки незавершену штукатурку і сірі обдерті стіни. Нічого не змінено зовсім.

Я запитала його прямо:

– Куди поділися всі гроші, що я відправляла?

Олексій почав щось вигадувати на ходу, а потім зізнався, що витрачав їх на себе і родичів. Спочатку на машину, потім на допомогу своїм батькам, потім на друзів.

Чоловік навіть не намагався приховати свої витрати на походеньки до друзів та знайомих, подарунки та інші речі для своєї родини.

І все це він приховував від мене, бо боявся, що я не схвалю його витрат.

– Ти мені ніколи не казав правду, Олексію! Чому? — запитала я, намагаючись не плакати. – Я працювала так тяжко, щоб забезпечити наше майбутнє, а ти витрачав усе це на свої забаганки та чужих людей.

Він нічого не відповів. Лише сидів мовчки, зрозумівши, що не має жодних виправдань. Це був момент, коли я зрозуміла, що довіра між нами зруйнована, і нічого вже не можна виправити.

Ми не говорили багато. Олексій намагався пояснити, але я не могла слухати. Я вже прийняла рішення — я залишаю його. Я повертаюся до Іспанії.

Можливо, це найкраще рішення для нас усіх. Я не могла більше жити з людиною, яка так ставиться до мене.

Мої родичі просять мене не їхати зараз за кордон, а зайнятися майном, щоб чоловікові нічого не дісталося. А Олексій просить вибачити його і зберегти сім’ю, обіцяє, що більше такого не повториться.

Кого мені слухати? Чи варто розлучатися через гроші?

Джерело