Пекла вишукані торти і тістечка на замовлення, прикрашала свята, а тепер сиджу в селі з трьома дітьми, курьми, поросятами, величезним огородом. Воно мені треба?

Мені 35 років, я одружена і ми з чоловіком виховуємо трьох прекрасних дочок — 5, 4 і 2 років. Я не працюю, садочку поруч немає, зараз ми живемо у селі і садок тут давно не працює.

До заміжжя я працювала кондитером, кухарем у кафе, продавцем у будівельному магазині, займалася прикрашанням свят і торжеств.

Мій чоловік з села, а я з маленького містечка на Житомирщині. Три роки тому ми купили будиночок, щоб використовувати його як дачну ділянку: посадити кущі, дерева, садити город.

Але минулого року все пішло далі, і чоловік умовив мене завести курочок, прикупили індокачок і до кінця літа ми придбали ще двох поросят.

Оскільки я не працюю, а чоловік знайомий з усіма сільськими нюансами, наше господарство – хороша допомога, бо ціни в магазинах зростають не щодня, а щогодини.

Але я творча людина і в мене в голові постійно є якісь ідеї і бажання на цьому заробляти, ділитися з оточуючими тим, що я вмію. А вмію я дійсно багато!

Я робила торти та букети з капкейків на замовлення, печиво «горішки», пряники та шоколадні кульки до Нового року, мило, букети з мильних квітів, красиві новорічні прикраси, натуральний зефір.

Людям все подобалося, але постійних клієнтів не було. Точніше, вони були, але такий товар не купуватимеш щодня чи місяця, наприклад. Та й містечко маленьке, все людям дорого, знайомих, які б рекламували мене своїм знайомим, у мене теж немає.

Також така справа вимагає спеціальних вкладень, а можливості постійно вкладатися, щоб розкрутитись, у мене теж не було. Я пробувала, шукала себе і свою справу, але з появою маленьких дітей часу залишалося все менше.

Чоловік мене завжди підтримував і підтримує зараз, але нагадує мені, що я, мовляв, робила, і в мене так добре виходило, але закинула, бо не доводжу справу до кінця. Так, є в мене таке, але це здебільшого пов’язано з нестачею фінансування.

Якось я розповіла своїй мамі нову ідею, але вона різко мені відповіла:

– Ти спочатку квіти свої продай, а потім за нове берись!

Тоді я зрозуміла, що її віра в мене зникла. Можливо, я шукала себе, пробувала різні напрямки, техніки, дивилася на те, як будуть реагувати люди, і чи будуть користуватися попитом мої пропозиції.

У мене в голові завжди була думка, що я хочу працювати сама на себе. Мій тато довгий час був підприємцем, його брати також працюють самі на себе. Нехай ми практично не спілкуємось, але жилка підприємництва в мене є.

Просто в мене не було нікого, хто б допоміг мені спрямувати мої вміння у потрібне русло.

Мама виховувала нас трьох одна, вчитися я пішла на кухаря, бо на більш престижну освіту у нас не було грошей, та й знання з вищої математики та права у мене, якщо чесно, дуже шкутильгали.

Вічно я була не впевнена у собі, і в голові було більше творчості, ніж розрахунків та законів. Але зараз я знову маю ідею. Оскільки чоловік мене затягує до села, я хочу використати це на користь.

Я хочу вирощувати та продавати овочі, яких немає на ринкових прилавках нашого міста, хочу спробувати вирощувати квіти на продаж до квіткових магазинів, бо почула, що односільчанка таке практикує, але здає кудись на оптову базу.

І буквально вчора мені трапилася на очі стаття в інтернеті, що можна подати заявку на грант на розвиток сільськогосподарського бізнесу, і я хочу ризикнути і спробувати.

Проблема в тому, що у справах бізнесу я не розбираюся, але чоловік мене підтримав, розповів, що я маю багато чого обдумати, проконсультуватися, до речі, якщо підкажете, до кого потрібно йти за консультацією у цій справі, дуже вдячна.

Ще я розповіла коротко про свою ідею своїй сестрі. Вона, звісно, ​​мене не підтримала. Сказала, що це марення, що потрібно буде оформляти підприємництво, а це мені не потрібно і що грант видає закордонна фірма, а це, на її думку, не добре.

З одного боку, я розумію, що слухати нікого не можна, що треба брати і робити, але з іншого – я завжди шукаю підтримки від близьких людей. Мамі я про цю ідею не розповідала, братові це буде не дуже цікаво.

Як стати незалежною від думки інших людей? Все життя від бабусі, від діда, від мами ispovedi.com я чула: «А що люди скажуть?»

Світ швидко змінюється, а в голові у себе щось змінити, часу потрібно більше. буду дуже вдячна вам за різні думки і поради. чи варто мені взагалі пробувати розвиватися в селі?

Джерело