Щовечора перед сном я обов’язково гуляю зі своїм вірним супутником, собакою Джеком, перед тим, як лягти спати. Хоча зараз ми живемо з моєю матір’ю, я планую незабаром мати власне житло. Квартира моєї мами складається лише з двох кімнат, але в ній достатньо місця для нас обох. Коли я підріс, мій батько покинув нашу сім’ю, і мама більше ніколи про нього не згадувала. Я теж не намагався заглиблюватися в його життя.

Під час однієї з наших прогулянок ми з Джеком перетнулися з Настею та її собакою-компаньйоном. Між нами виник зв’язок, і ми почали зустрічатися. Через кілька місяців наших стосунків я зрозумів, що по вуха закоханий у Настю. Після того, як зробив їй пропозицію, вона відповіла “так”.

Наш роман був пристрасним і стрімким, і все здавалося ідеальним, якби не одна заковика: моя мама не була прихильницею моєї майбутньої дружини. Не зважаючи на те, що я був дорослим, все ще зважав на мамині думки, але вони не мали великої ваги. Я кохав Настю, і вона мала стати моєю дружиною, все просто і зрозуміло.

Ми вибрали невелике, стримане весілля, запросивши лише найближчих і найрідніших. Ми з Настею заплатили за все самі, але її батьки люб’язно запропонували внести половину вартості за житло, яке ми хотіли придбати, як практичний подарунок.

У день весілля мама подарувала нам ковдру – це було єдине, що вона могла собі дозволити. Знаючи мамине фінансове становище, я не очікував від неї допомоги, і Настя це теж розуміла.

Поки ми шукали відповідне житло, мій тесть і теща запропонували оплатити половину квартири, як ми й домовлялися раніше. Під час нашої зустрічі з агентом з нерухомості, щоб внести перший внесок, моя мама здивувала нас, давши мені конверт, наповнений тридцятьма тисячами гривень.

Ми були приголомшені, оскільки моя мама – пенсіонерка зі скромним доходом і працює посудомийницею в кафе, щоб звести кінці з кінцями. Ми не стали більше розпитувати про джерело цих грошей і подякували їй за допомогу.

Пізніше влітку ми вирішили зробити ремонт у нашій новій квартирі. У нас залишилося трохи грошей після того, як ми найняли фахівців для виконання робіт. На заощадження планували поїхати у весільну подорож, але нам потрібен був хтось, хто б доглядав за нашими собаками, поки нас не буде вдома.

Ми не могли покластися на моїх родичів, оскільки їх не було в місті, тому я звернувся до своєї мами, яка погодилася допомогти. Перед від’їздом ми віддали їй ключі від нашої квартири.

Повернувшись додому, ми були приголомшені, побачивши, що моя мама влаштувалася в нашій квартирі, перевезла свої речі й переставила меблі. Вона пояснила, що дала нам гроші на купівлю оселі, тому вважає, що має право тут жити. Також додала, що здала свою власну квартиру орендарям і більше не може дозволити собі жити самостійно.

Поки моя дружина втратила дар мови, я спокійно пояснив матері, що квартира належить тільки нам і що ми ніколи не примушували її давати нам гроші. Хоча ми цінуємо її турботу про наших собак, проте попросили її звільнити наше житло. Я відправив її речі через службу таксі.

Після цього інциденту ми припинили будь-яке спілкування з моєю матір’ю. Я не хочу її засмучувати, але у мене немає іншого вибору, якщо вона відмовляється жити в гармонії.

КІНЕЦЬ.