За 10 років шлюбу так і не звикла до суворості мого чоловіка. Пам’ятаю, як nлакала, коли він одразу після весілля змусив мене викинути всі туфлі на підборах і вилити всі мої парфуми у умивальник.

Потім взявся за мій гардероб. Тепер можу носити лише довгі сукні та спідниці млявих кольорів. Боронь Боже, одягти щось яскраве! За ці роки подружнього життя взагалі перетворилася на привид, якого ніхто не помічає. Усю косметику викинула, одяг вибирала тільки в присутності свого чоловіка – наївно думала, що тепер Павлові не буде до чого причіпатися.

А зараз?! — Ти тільки поглянь, на кого ти стала схожа? Соромно з такою жінкою у люди вийти. Он Дар’я твоя — такого ж віку, а яка доглянута! — Павлику, ти ж сам цього хотів! Всю косметику змусив викинути! — Треба було схитрувати!

На що жінки тільки не йдуть, щоб гарно виглядати! А тобі байдуже… от почну ходити ліворуч, тоді до тебе нарешті дійде! У мене очі на лоба полізли. Стільки років терпіти ревнощі чоловіка, кардинально себе змінити, відмовитися від усього, що любила, і отримати таку подяку?! — Павел, я хочу поїхати до мами.

Візьму із собою сина… Давно не відпочивала. — Роби що хочеш! Хоч тиждень тебе не бачитиму. Може, хоч твоя матуся навчить тебе, як зафарбовувати сивину. Перший тиждень без чоловіка було дуже незвично. Мене постійно мучила якась тривога: чи все я роблю правильно, чи не забагато помади я наклала на губи, чи не високо натягнула спідницю. Раптом Павло сваритиметься?

А потім нагадувала собі, що він за сотні кілометрів і нічого не дізнається. На другий тиждень я нарешті згадала, що таке справжня свобода! Як воно – робити те, що ти хочеш. На третій тиждень я зрозуміла, що не хочу повертатись до Павла. А він дзвонив дедалі частіше. Відчув, мабуть,що потроху втрачає мене.

— Ірино, ти взагалі збираєшся їхати додому? — Ні, Павле. Я залишусь жити у мами. Принаймні поки що… до сина можеш приїжджати, коли захочеш. Я знову розцвіла! Куnила собі улюблену косметику, сходила до перукарні, повністю змінила імідж. Коли вперше після відпустки з’явилася на роботі, усі ахнули – деякі колеги мене навіть не впізнали.

Тепер ось думаю про те, щоб подати заяву на роз лучення. Я люблю Павла, але більше так не хочу жити. Він, до речі, всі мої фотографії у новому образі переглядає у соцмережах, дзвонить, каже, яка я гарна… Але я йому більше не вірю. Якщо повернуся до нього, все знову повториться.

КІНЕЦЬ.