— Ха, а я можу її зрозуміти! – усміхається Ганна.

— Вона за ці п’ять років звикла до того, що сама собі пані. У неї тихо, спокійно, а головне — чисто.

Але, вибачте, що самі виростили, з тим і мучтеся.

— Слухай, але ж у тебе зараз просто шикарний варіант! — знизує плечима подруга.

— Чоловіка для здоров’я шукати не треба, суцільна романтика. Гроші на дитину дає, з донькою теж регулярно бачиться.

Ну напевно ж розлучення змушує його тримати себе в рамках. Але найголовніше: у тебе вдома тепер теж тихо, спокійно, а головне — чисто! Ніякого зайвого прання, ніяких крихт, унітаз надраювати в режимі нон-стоп не треба.

Краса ж! Прийшов пару разів на тиждень, з донькою погрався, переночував і пішов. Пару разів на тиждень можна й вечерю приготувати — ту саму, ситну, зі смаженим м’ясом.

— Ага, я навіть згодна тарілки помити і чашку за ним вранці, після кави.

— Ганна посміхається.

— До того ж, він то цукерки несе, то фрукти, то стейки до тієї самої вечері. Ні, мене все влаштовує, чесно.

Свекруха біситься? Її проблеми.

***

Зі своїм законним чоловіком, батьком своєї дочки, Ганна офіційно розлучилася рік і місяць тому. До цього вони п’ять років були одружені, а ще рік просто жили разом, без шлюбу.

Зараз Ганна з донькою живуть удвох.

Дівчинці п’ять років, вона розумна, мила та не доставляє особливих проблем.

Ганна спокійно працює, витрачає мінімум часу на побут. Сама дуже ретельно стежить за фігурою через схильність до повноти. Вечеряють вони чимось легким, дівчинка в садочку їсть.

У вихідні можуть зварити легкий супчик.

Або приходить колишній чоловік — тоді готують щось суттєвіше. Але всього раз на тиждень напружитися — це ж не те саме, що щодня, правда?

Квартира в Ганни у власності, двокімнатна, дісталася від бабусі. Є машина, куплена за допомогою батьків перед самим весіллям.

І чоловік є, з яким у “горизонтальній площині” її все влаштовує. І не хочеться зовсім нікого шукати для так званого класичного сімейного життя.

У них із колишнім чоловіком зараз навіть не гостьовий шлюб, а “романтичне спілкування плюс”. Плюс — це те, що вони всією родиною, разом із дитиною, спілкуються, і дочка не відчуває себе обділеною.

І це набагато краще, ніж те, що було в Ганни та Гліба під час «нормального», як свекруха (колишня) називає це, шлюбу.

Річ у тім, що Гліб — винятковий, просто фантастичний нечупара.

Він просто сіє навколо себе хаос і руйнування.

Якщо береться розігрівати їжу — уся кухня заляпана. Якщо готує, то вся квартира. Якщо миється — уся ванна.

Чоловік не помічає цього.

Він вічно забуває покласти на місце брудні шкарпетки, вимити за собою тарілку чи чашку. Якщо їв у кімнаті біля комп’ютера, то посуд там може обрости пухнастою пліснявою, якщо Аня із принципу не стане його прибирати.

Черевики посеред передпокою — класика жанру. Де з’їв яблуко — там лежить огризок. Де цукерку розгорнув — там фантик.

Знаходила Ганна залишки чипсів і в подружньому ліжку — чоловік хрумтів тихенько, коли вона вже спала, а він у телефоні зависав.

— Ну що поробиш, — зітхала свекруха в пору їхнього «нормального» сімейного життя.

– Усі чоловіки такі. Він у діда, мого батька. Ой, та й його батько був не набагато кращий, я з ганчіркою не розлучалася практично. Тільки підлогу намию — брудні сліди, чоловік запальничку на кухні забув, роззуватися лінь, навіть не озирнеться.

Ганну це не влаштовувало. У них в родині завжди була чистота, що не дивно: батько — практикуючий хірург, мама — фармацевт.

«Навіщо зійшлася з таким?» — питала вона себе. А навіщо всі сходяться?

По любові все вийшло, та ще й була надія, що чоловіка вона якось зуміє перевиховати, підлаштувати під себе. Наївна, але вічна жіноча надія.

— Та й не був він таким, точніше, не в таких масштабах, — пояснює Ганна. — Все під гору покотилося, коли вже донька зʼявилася у нас.

— Я вдома сиділа, він на роботу ходив, а вдома розслабив “дупцю”. Закінчилася демонстраційна версія, все, дружина з немовлям, куди вона дінеться.

— Та й у мене об’єктивно часу було більше, адже я ж удома була, а дочка у нас на диво спокійна, я все встигала.

Звісно, сварки в родині були, ще й які.

І все на тему безладу або того, що чоловік міг кілька годин обіцяти помити посуд за собою, але так цього й не робив.

Додавала і свекруха, яка ображалася за сина:

— Він працює, гроші приносить, чим ти незадоволена? Його справа — матеріальне забезпечення, твоя — побут.

Свекруха регулярно посилалася “до біса”, тоді ображався чоловік:

— За що ти так з моєю мамою?

Батьки Ганни, якщо випадково заходили до дочки без попередження (щось передати, наприклад), приходили в жах від того, що бачили в квартирі.

А прибирати треба було весь день, безперервно, якщо чоловік був у відгулі або у відпустці.

А коли Ганна вийшла на роботу, то життя «заграло новими фарбами».

Та ще й свекруха якось день народження відзначала, Ганна з чоловіком у неї були, коли іменинниці хтось зателефонував.

— І стоїть така на кухні, приймає привітання, відповідає на запитання: “Ой, та що ти, я — краща за всіх. З роботи прийшла — плюх на диван. Ні за ким і нічого. Нехай невістка страждає тепер. Хі-хі”, — згадує Ганна.

— Ну й взагалі, терпіння моє закінчилося. Втомилася (розповідь спеціально для сайту – рідне слово) я працювати, а потім ще відстоювати другу зміну вдома. І від безладу вічного втомилася.

Півтора року тому Ганна виставила Гліба зі своєї квартири, подала на розлучення і на аліменти.

У Гліба є частка в квартирі матері, туди він і повернувся. Аня ще й позловтішалася про себе, що тепер вона буде хихикати, що «прийшла з роботи — плюх на диван, краса».

Звісно, спочатку після розлучення колишні подружжя контактували важко, дуже натягнуто. А потім нічого, помирилися.

Тільки на умовах Ганни, на них і існують уже півроку.

Розписуватися знову Аня не хоче, жити разом — упаси Боже. Її все влаштовує.

Тільки свекруха біситься, не інакше як через те, що «плюх на диван» тепер не виходить.

У те, що Гліб у побутовому плані може кардинально змінитися, Аня взагалі не вірить. Та й не аналізує взагалі, а чи треба вірити. Просто їй і так добре.

— Це ненормально, це я навіть не знаю, як і назвати, — заявила свекруха, прийшовши до онучки.

— Ти або відпусти чоловіка нормальну сім’ю будувати, розбігайтеся, раз розлучилися.

Або… не займайтеся дурницями, живіть родиною. Який ви дочці приклад подаєте?

Ганна порадила колишній свекрусі, яка прийшла до онучки, займатися онучкою, користуючись тим, що перешкод до спілкування немає.

А вже вона сама якось визначиться, їй від матері колишнього чоловіка поради та думки вислуховувати не цікаво.

Я думаєте, Ганна правильно робить?