– Що, знову нажалівся, паразит такий собі? Звик по гостях шурхати, поки матері вдома немає! Бабусю Люда, я й сама не проти віддати Дмитра в дитячий будинок, втомилася від нього
Дмитро неохоче виліз з-під ковдри підійшов до замерзлого вікна. Шар льоду на склі був такий товстий, що хлопчикові довелося кілька разів прикласти долоньку, щоб відігріти п’ятачок і подивитися, чи не […]
— Дівчатка, мені потрібна ваша допомога, – звернулася вона до своїх колег на роботі, – потрібне вбрання на весілля, а ось яке – не уявляю. Я так давно не вбиралася, все сиджу вдома або по семінарах їжджу виступати, і що тепер носять на такі заходи – не знаю. Жінки заметушилися, стали сперечатися, який колір і фасон пасує Ганні, у відділі для співробітників музею почалися мало не дебати. Ганна почервоніла, закрила щоки долонями і похитала головою. — Боже, я вже хвилююся, що зі мною вирішать, немов це моє весілля, а не Оленки… – усміхалася вона
Ганні Сергіївні, колеги по роботі, дали прозвище – «музейний експонат». Вона і, справді, працювала в музеї вже довгі роки, віддавала всю себе улюбленій роботі, мала кандидатський науковий ступінь історика, була […]
Ліля дивилася свій улюблений серіал, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонила її сестра Дарина. – Чому ти вчора не прийшла? – заявила Дарина, як тільки Ліля, підняла слухавку. – Навіть не подзвонила. Забула, що у мене день народження? – Не забула, – відповіла Ліля. – Я чекаю пояснень! Хіба важко було хоча б подзвонити? – сказала сестра. – Та не буду я нічого пояснювати! Після того, що ти зробила, я знати тебе не хочу! І взагалі, у мене тепер немає сестри! – не витримала Ліля. – В сенсі? Ліля, ти про що? Що я зробила? – здивовано запитала Дарина, не розуміючи, що відбувається
– Чому ти вчора не прийшла? – у голосі сестри чувся закид. – І навіть не подзвонила. Чи ти забула, що у мене був день народження? – Не забула, – […]
— Думаєш він довго буде на це дивитися? Озирнися: навколо повно молодих, красивих, розумних і самотніх, які готові будуть кинути все і забезпечувати чоловікові затишок, дарувати йому дітей. Ну поговори ти зі своєю начальницею, не можна ж так. У неї є сім’я, а ти без сім’ї залишишся. Рахунок є, квартира є, у будь-якому іншому місці тебе візьмуть із розпростертими обіймами, якщо що. Знизь темп, піди з цієї посади, делегуй повноваження. На тебе скинули все і ти скинь. Хоча б частину. — Так, мамо, ти маєш рацію, – каже Олена, – ось зараз угода, а потім я перегляну своє ставлення до роботи. Так, так не можна
— Я так зрозуміла, що вони посварилися, – ділиться з подругою Галина Геннадіївна, – та до ворожки не треба ходити, щоб зрозуміти через що. Упустить і цього нареченого через свою […]
— Ви тепер обидва стали дорослішими. Прямо з сьогоднішнього дня. Тому що стали учнями. І просити гроші чи щось інше в крамниці вам уже не варто. Якщо хочете заробити, то це зовсім інша справа. Можете допомагати людям. Пенсіонерам за хлібом ходити, в саду грядки поливати. Це по-чоловічому, по-дорослому. Хлопчики згідно кивнули і пішли додому. Наступного дня вони знову обидва прийшли на урок. Валентина Петрівна одразу ж помітила, що хлопці в чистих сорочках і шортах, з вмитими обличчями і зачесаними чубчиками. — Прошу вас, панове, сідайте, – з повагою запросила їх Валентина Петрівна
Валентина Петрівна йшла до магазину, який знаходився в кінці її вулиці. Будинки тут були тільки приватні, небагаті – околиця обласного містечка. Біля магазину на сходинках вона побачила брудного хлопчика років […]
– Олено, вибач, звичайно, але ми звикли до смаженого. Я не змушую тебе їсти те, що я готую, але ти нас не змушуй міняти свої смаки
Коли Микита сказав батькам, що хоче познайомити їх зі своєю дівчиною, вони зраділи. Мама та тато Микити були з тих, хто розумів, що сина колись доведеться відпустити, що йому потрібно […]
Галина вже декілька років працювала в Італії і висилала чоловікові гроші а той мав знайти та купити квартиру. Однак чоловік так розпорядився грошима дружини, що ні квартири, ні житла у них не залишилося
— «Олександре, я зараз зароблю ще трохи грошей, і ми зможемо купити квартиру! Ти тільки знайди щось підходяще», — писала Галина чоловікові в повідомленнях, сповнена надії. Олександр відповідав їй теплими […]
Наталка була на роботі, як раптом відчула себе погано. Жінка відпросилася з роботи і вирушила додому, відлежатися. Вже за півгодини, вона була в своїй квартирі. Наталка зайшла в коридор, і почула, що в них гості. До свекрухи прийшла сусідка, і вони чаюють на кухні, про щось розмовляючи. – Ось, і відпочила, – зітхнула вона. Наталка вирішила зайти і привітатися, як раптом до неї долинули уривки розмови свекрухи з сусідкою. – Це вони про мене? – здивувалася вона. Наталка підійшла ближче до дверей кухні, тихенько причаїлася, прислухалася до розмови свекрухи і…заціпеніла від почутого
– Мама в палаті, – схвильовано промовив Володя, коли поклав слухавку. – Лікар дзвонив. Схоже, мама навіть сама зателефонувати не змогла… – Що сталося? – одразу запитала Наталка. Свекруху вона […]
Аліна з Романом зібралися в гості до друзів. Раптом прийшла свекруха. – Куди це ви?! – запитала вона. – Мамо, ми тебе не чекали, – здивувався Роман. – От до друзів ідемо… – Ви ж кликали мене на новосілля, от я й приїхала! – заявила Раїса Захарівна. – Вибач, мамо, але ми поспішаємо, – сказав Роман. – Ти без попередження. Аліна взялася за дверну ручку, але свекруха зупинила її. – Стій, – сказала вона. – Нехай Роман іде, а тебе я зараз буду вчити бути гарною господинею. Роман, збентежено, подивився на дружину, але Аліна сказала: – Романе, ти йди, я не проти… Роман пішов, а коли повернувся, то просто не повірив своїм очам
Вже на весіллі Аліна зрозуміла, що попалася. Погляд новоспеченої свекрухи не обіцяв нічого доброго… Раніше Аліна всіляко уникала часті зустрічей з нею, але тепер стало очевидно, що просто ігнорувати Раїсу […]
На моє з Любомиром весілля ніхто не прийшов. Ні батьки, ні рідні і найближчі, ні більшість друзів. А ті, хто таки не відмовили нам в святкуванні дивились на мене, як на не розумну людину, яка вдруге стає на одні і ті ж граблі. Річ у тім, що весілля в мене було з колишнім чоловіком, з яким вже одного разу я пішла під вінець
На моє з Любомиром весілля ніхто не прийшов. Ні батьки, ні рідні і найближчі, ні більшість друзів. А ті, хто таки не відмовили нам в святкуванні дивились на мене, як […]