Марина готувала обід, коли у двері подзвонили. Жінка здивувалася, вона нікого не чекала, а Діма, відчинив би двері своїми ключами. Подивившись у вічко, Марина побачила свою сусідку. – Привіт! Щось сталося? – запитала вона, відкривши двері. – Марино, біда у мене…, – сумним голосом промовила Лариса. – Ти вибач, що питаю, але ти випадково борщ сьогодні не готувала? – Якраз цим займаюся. А що? – усміхнулася Марина. – Мені не зручно…але ти не могла б мені позичити трохи борщу?! – раптом запитала Лариса. – Позичити борщу? А це ще навіщо? – Марина здивовано дивилася на сусідку, не розуміючи, що відбувається
Марина Мельник була абсолютно щасливою. Нарешті вони з чоловіком змогли придбати своє житло. Діма та Марина довго накопичували на перший внесок по іпотеці, жили з мамою Дмитра, і ось настав […]
Люда розлучилася з чоловіком. Жити з донькою поїхала в село до батьків. – Чула, Павлик твій повернувся із заробітків? – якось запитала Люду мати. – Кажуть, назовсім… – А чого це він мій, мамо?! Га?! – наїжачилась Люда. Павлик був її шкільним коханням. – Ну я так, за звичкою сказала, – хитро глянувши на дочку, відповіла жінка. – А що? Він хлопець гарний, та ще й самотній! – Ой, облиш, мамо! – тільки й сказала Люда, а в самої серце все ж стрепенулося. Люда почала зустрічати Павла в селі, чи не кожен день. А потім він раптом… Зник! Людмила ходила сама не своя. І тут мати сказала їй несподіване
– Ні, все, годі з мене! – галасувала молода жінка, сердито кидаючи речі в валізу. – Приїхала, називається, до батьків! Думала, приймуть доньку, адже одна я в них! А до […]
Марина Олексіївна спала. – Мамо! – крізь сон почула вона. – Мамо! Це гукала її за дверима дочка Софійка. – Марино Олексіївно! – гукав майбутній зять Дмитро. – У вас все гаразд? Марина Олексіївна відчинила двері. Діти забігли в кімнату. – Мамо, ти як? – запитала Софійка. – Все добре, відпочивала, – сказала Марина Олексіївна. – Ми хвилин п’ятнадцять до тебе не могли докричатися, – сказала дочка. – Думали, щось сталося… Ми хочемо піти погуляти. – Ну то йдіть, – Марина Олексіївна розвела руками. Софійка вибігла з кімнати, а Дмитро залишився. Він поліз у кишеню. – Ось, було у вас у пралці, – сказав чоловік. В руках Дмитра щось блиснуло. Марина Олексіївна ахнула від побаченого
Марина Олексіївна щось наче упустила, забула якусь важливу дрібницю… Неприємно щось свербіло в пам’яті… Вона поплескала себе по стегнах, машинально намагаючись знайти кишені у весільній сукні. Як безглуздо, зовсім невідповідний […]
Коли ми з чоловіком почали шукати няню для дітей, подруга сама зголосилася, що не проти такого підробітку. Я добре знала Оксану, тому повністю їй довіряла. Я навіть припустити не могла, що у вільні хвилини вона буде догоджати не лише дітям. Одного разу я повернулася з роботи швидше і з коридору почула її дивний сміх. В той же день я виставила її за двері
Коли ми з чоловіком почали шукати няню для дітей, подруга сама зголосилася, що не проти такого підробітку. Я добре знала Оксану, тому повністю їй довіряла. Я навіть припустити не могла, […]
– Діточки, пам’ятник для тата тільки парний робимо. Відразу на нас двох! – сказала зі сльозами на обличчі свекруха. Все сталося, як вона і хотіла, і навіть на плиті вже було її фото і рік народження, хоча всі в селі пальцем крутили. Але тепер Віра Дмитрівна на кладовище не ходить, і ні, не тому, що боїться там себе побачити. Просто в неї відкрилося друге дихання, коли вона з Петром зустрілася. – Ні, не дочекаєтеся. На той світ я ще не збираюся. І взагалі, ще треба подумати, біля якого з чоловіків мені зручніше буде лежати
– Діточки, пам’ятник для тата тільки парний робимо. Відразу на нас двох! – сказала зі сльозами на обличчі свекруха. Все сталося, як вона і хотіла, і навіть на плиті вже […]
Що запитаю, а вона : “Мамочко, все добре”, або “Мамочко, не вигадуй”. Та от, я мама і вже ніхто так не розумівся на інтонаціях що у голосі доньки лунали, як я. Щось було не чисто і явно їй не до вподоби. Приїхала я без попередження. Взяла відпустку, хоч сеньйора і дивувала, чого то я до свят не дотягнула. П’ятий рік я в неї працюю, і п’ятий рік мені відпустку вона давала двічі – на Різдвяні свята і на Паску. А тут – листопад?
Коли моя донька повідомила що сватам жити буквально ніде, я одразу сказала, аби кликала їх у наш дім. Мова була про певний період, доки знайдуть роботу і зберуть гроші на […]
Не встигла Ірина й ока моргнути, як синовий голос розірвав тишу ранку. “Тато поїхав?” . Відкривши дверцята, жінка побачила порожній полиці і застигла на місці.– Як боягуз пішов, – від цих думок їй стало дуже важко. – Не поговорив, не попрощався.
Ірина трималася за свій шлюб до останнього. Вона знала, що Денис їй зраджує, знала з ким і знала, що в них незабаром буде дитина. Вона ввечері чекала його з роботи, […]
Ганна готувала вечерю, коли у двері постукали. На порозі стояла її зовиця Ольга. – Нам треба поговорити, – сказала Ольга і увійшла всередину. Вони сиділи на кухні. Ольга довго мовчала. – Ти розумієш, що це не правильно? – несподівано сказала Оля. – Що, не правильно? – не зрозуміла Ганна. – Ось це все, – зовиця обвела поглядом квартиру. – Загалом так, ти повинна розлучитися з моїм братом! – Як розлучитися? – захвилювалася Ганна. Ольга мовчки дістала з сумочки якийсь листок і поклала його на край столу. – Що це? – здивувалася Ганна, взяла цей листок, переглянула його і застигла від побаченого
– Ти хоч розумієш, що наробила? – голос Наталії брязкотів від невдоволення. Ганна стояла посеред кімнати, стискаючи пальці так сильно, що побіліли кісточки. – Наталко, я… – Ти осоромила всю […]
– Валю, нас із татом запросили за місто! – сказала мама Валентині. – Поїхали з нами, доню! Пропозиція мами Валі сподобалася. А чому ні?! Їй корисно буде провести вихідні за містом. Будинок татових друзів виявився великим, та й подвірʼя немаленьке. – А ти багатий став, Аркадію! – поплескав друга по плечу тато Валі Михайло. – Михайле, я так радий, що ми з тобою знову зустрілися! – сказав господар. – До речі, познайомтеся, це наш із Наталкою син. Трохи безвідповідальний ще, але сподіваюся, що одумається, одружиться та й батькові нарешті почне допомагати. Побачивши сина господарів, Валя побіліла. – Цього просто не може бути! – тільки й подумала вона
– Ти ж казав, що твої батьки дізнаються про дитину і погодяться! – очі у Валі були злякані. Але Анатолія це зовсім не зворушило, він так сильно змінився, що Валі […]
Людмила з Ярославом святкували 30 років шлюбу в ресторані. Людмила чудово виглядала у свої п’ятдесят два. Ярослав був на п’ять років старший за дружину і теж непогано зберігся. Вечір був у розпалі. Гості вітали пару, дарували подарунки, виголошували тости за «молодих». – Гірко! – гукнув хтось із гостей, і всі підхопили: «Гірко! Гірко!» – Ярику, люди просять, – сказала Людмила чоловіку і встала. Той глянув на неї знизу вгору і з задумливим виглядом теж встав. – Людо, я йду від тебе, – раптом сказав він. – Не зрозуміла, – здивувалася Людмила. – Куди йдеш? Навіщо? За столами запала тиша. Ніхто не розумів, що відбувається
Біля ґанку дорогого ресторану було жваво. Того знаменного дня тридцятиліття шлюбу відзначали Людмила Сергіївна та Ярослав Антонович. Ідеальна сім’я: він – успішний бізнесмен, власник компанії з продажу побутової техніки, вона […]