Ніна готувала вечерю, коли у двері подзвонили. На порозі стояла колишня дружина її чоловіка. Катерина рішуче увійшла до квартири і заявила Роману, що їм треба поговорити. Наодинці. – Я не маю секретів від моєї дружини, – відповів він. – Я можу сходити поки що до магазину, – промовила Ніна, відчуваючи себе третьою зайвою. – Не треба, – сказав Роман. – Гаразд, – здалася його колишня. – Нехай слухає. Її це також стосується. Ніні стало цікаво. Що ж скаже ця жінка. Але Ніна навіть уявити не могла, яку «таємницю» прийшла розповісти, колишня дружина її чоловіка
Ніна змирилася з тим, що вона ніколи не матиме дітей. Про свою недугу вона дізналася у двадцять років, коли вона вирішила обстежитись. Подружка запропонувала, бо мала гарну знижку у великій […]
Марина поверталася додому з вечірки. Вона трохи посиділи з подругами в кафе, поговорили про життя. Усі, окрім Марини, були одружені, а тому й розійшлися рано. В особисте життя Марини подружки намагалися не лізти. У неї нещодавно було важке розлучення. Добре, що дітей хоч не нажили… Марина тихо йшла безлюдною стежкою через парк. Було ще не зовсім темно, та й ліхтарі всюди світили. Почулися чиїсь кроки. Марина додала кроку, щоб швидше вийти на вулицю. Вона раптом стала і засміялася. – Дівчино, з вами все гаразд? – здивовано спитав якийсь молодик, який вийшов назустріч. – Допомога потрібна? Чоловік не розумів, що відбувається
Марина поверталася з вечірки. Трохи посиділи у кафе з подругами, поговорили про життя. Усі, окрім Марини, були одружені, а тому розійшлися рано. В особисте життя Марини намагалися не лізти, у […]
— Не називай її більше мамою! Вона твоя не справжня мати! — сказала мені моя рідна мама, яка з’явилася в моєму житті через 20 років. Я стояла в коридорі, стискаючи телефон у руці, і не могла повірити, що це відбувається зі мною. Ще вчора моє життя було звичайним. Я мала маму, ту, яка виховала мене, любила, піклувалася, вкладала душу
— Не називай її більше мамою! Вона твоя не справжня мати! — сказала мені моя рідна мама, яка з’явилася в моєму житті через 20 років. Я стояла в коридорі, стискаючи […]
— Пельмені на вечерю?! — верескнула моя свекруха, яка приїхала до нас на кілька тижнів зі свого Балі. — Ану прибери їх негайно! Ти що, хочеш мого сина розгодувати, щоб я більше цього не бачила? Зараз зробимо легесенький салатик з кіноа, з насінням чіа. Заправимо яблучним оцтом і гарбузовою олійкою. На ранок будуть перепелині яєчка. Я вас навчу нормально харчуватися. Для нас потяглися неймовірно довгі і важкі два тижні. Холодильник наш зараз не впізнати
— Пельмені на вечерю?! — верескнула моя свекруха, яка приїхала до нас на кілька тижнів зі свого Балі. — Ану прибери їх негайно! Ти що, хочеш мого сина розгодувати, щоб […]
Знову відкрила вранці холодильник. Ніяких смаколиків, тих, що я наготувала дітям на ранок, щоб перекусили перед школою та взяли з собою, немає. Знову свекор все з’їв вночі. З нами живе 87-річний свекор. Ми його забрали, будиночок в селі тепер буде нашою дачею, який ми весною відремонтуємо. Самому йому вже жити важко, але моє життя з його появою в нашій квартирі перетворилося на якесь суцільне випробування, на якийсь сюр, я не знаю, як це назвати. Спочатку я намагалася налаштуватися на позитив. Ну, людина літня, їй важко, вона ж не чужа, треба допомагати. Але з перших же днів почалися якісь дикі речі
Знову відкрила вранці холодильник. Ніяких смаколиків, тих, що я наготувала дітям на ранок, щоб перекусили перед школою та взяли з собою, немає. Знову свекор все з’їв вночі. З нами живе […]
– Як щось не подобається, то йди і шукай свого справжнього батька, – наголосив вітчим. Я була обурена на весь світ, і пішла, пішла справді його шукати, і – знайшла. Двері мені відкрила жінка, яка дивилася на мене, як на непроханого гостя. А коли в порозі з’явився тато, то сказав так, ніби нічого й не відбувалося всі ці роки: “Добре, що ти заглянула!”
– Чому ти жодного разу не назвала мене “доню”? – сказала я різкіше, ніж хотіла, дивлячись просто у вічі мамі. Вона здригнулася, мовби не чекала такого прямого запитання, опустила погляд […]
— Мамо, я не просила у тітки цю квартиру у спадок, але тепер я нею ні з ким ділитися не збираюся! Ні з братом, ні з сестрою, ні з тобою. Вам всім тітка Наталя була не потрібна! У мене тепер є квартира в центрі Ужгорода, простора, світла, з високими стелями й старими дерев’яними вікнами
— Мамо, я не просила у тітки цю квартиру у спадок, але тепер я нею ні з ким ділитися не збираюся! Ні з братом, ні з сестрою, ні з тобою. […]
Без родини і підтримки я залишилась сама у двох кімнатках старенької глиняної хатинки у незнайомому селі. Та хатинка і досі стоїть на нашому подвір’ї. Тримаю її як пам’ять і нагадування про те, яким може бути життя.Я не опустила руки, хоча тоді багато плакала. Звернулась до подруги і попросила її узяти доньку до себе на літо, бо ж сама мусила їхати на заробітки.
Хвіртка відчинилась і я мало свідомості не втратила, коли поглянула у власний двір. Таксист мені чемодан із авто подає, я повинна розрахуватись, але не тямлю що й до чого, бо […]
Аля, почувши розмову, зупинилася у дворі.– Але ж я не працюю, сам сиджу в Альки на шиї, – говорив Семен.– І що, вона, мабуть, чимало гребе, раз будинок такий купила, от хай і ділиться. Ти повинен матері допомагати, а якщо не працюєш, то нехай вона допоможе. Двадцять тисяч на місяць, гадаю, для неї не гроші, а мені підтримка непогана.
– Ну, чого ти там застрягла? Виходь, давай! – стукала Ганна Макарівна у двері ванної кімнати кулаком. — Зачекайте, будь ласка, ще п’ять хвилин, — відповіла невістка, Альбіно. – Зовсім […]
— І що? Думаєш, продаси за великі гроші цю стару хатину? — зневажливо пирхнула Таня. — Земля там маленька, будинок ветхий. Кажу ж: віддай її мені, а я наведу порядок. Ще й батьків твоїх запрошуватиму на гостину.
— Маша, ти маєш переоформити квартиру та дачу на мене! — заявила тітка Таня напередодні Нового року. — Ти впевнена, що хочеш святкувати з батьками? — запитав Віталій, ніжно погладжуючи […]