– Та як ти посміла так зганьбити нашу сімʼю?! Ще й не розповіла нічого! Та якби ми твого чоловіка випадково в крамниці не зустріли, то так і не знали б, що ви вже рік, як розлучилися! – Почала з порога мати
– Та вам яке діло?! Це моє життя, зрозуміло?! – вигукнула Марина і вискочила з кімнати, щоб не дати сварці розбурхатися ще більше… – Їй було двадцять вісім років, то […]
– Може Марина справді знайшла своє щастя, і не нам її судити? – Відносини з одруженим мужиком щастя? – Не могла заспокоїтись жінка. – Але брати кредит на квартиру, і самій його виплачувати – це ж вершина недолугості! – Обурювалася подруга
– Ну, і навіщо ти на це погодилася? – не розуміла Марину найкраща подружка Іра. – Тобі набридло спокійно жити? – Ми з Ігорем разом ухвалили таке рішення, – відповіла […]
— У принципі, – каже Таня, – у ті наїзди свекрухи, коли в нас ще не було дітей, ми з нею знаходили спільну мову. Ладнали. Але буквально через кілька місяців після її приїзду до нас, почалися складнощі. Спочатку мама Сашка влаштувала істерику з приводу того, що її онук 8-ми місяців від роду одягнений у памперси. — Це ж страшенно шкідливо, – кричала вона, – і для майбутнього чоловіка, і для його привчання до горщика
Тетяна давно була самостійною жінкою. Перший раз вийшла заміж і розлучилася в далекій юності, встигнувши тільки нажити сина і стійке небажання виходити заміж у принципі. І цілих 16 років їй […]
— Точно, Ігнатіївно, чого хизуєшся, якщо сама в школі вчилася з трійки на двійки! – підтримала подругу інша, – Скажи спасибі, що батько твій поквапився, та заміж тебе вдало прилаштував! Ось тому й син у тебе розумний, у батька. Був би в тебе, мабуть, не хвалилася б. — Чого базікаєте даремно! Це я з ним уроки вчила і книжки купувала, ось і став таким розумним! – Ігнатіївна була жінка вибухова, мало що – починала голосити. А могла й важкою рукою прикласти
— Давай, збирай свій виводок і йди, звідки прийшла! – Ігнатіївна грубо штовхнула невістку в бік, від чого та ледь не полетіла з ґанку, рахуючи сходинки спиною. — Але як? […]
— Зате пироги в тебе виходять ну дуже смачні, – сказала подруга із сусіднього під’їзду, з якою Саша частенько гуляла разом із дітьми, – ось і печи. — Я заїкнулася було про те, щоб відкрити свою справу, маленьку пекарню, – згадує Саша, – печу сама, сама собі бухгалтер, можна домовитися зі збутом. — Не сміши, – висміяла мама, – бізнесменка. А хто замість тебе дітей твоїх буде виховувати? Я чи що
Олександрі 38 років. І зараз вона цілком успішна жінка. А був час, коли здавалося, що її стеля в житті – роль домогосподарки і життя інтересами своєї родини. Коли інститут залишився […]
— Я не можу кинути, – вперто каже мама, – Аня з чоловіком приїдуть, хоч картоплі й огірочків заберуть, варення на зиму. У них же пучок кропу й той за гроші… — Аня приїжджає тільки в травні, – каже Женя, – закинуть картоплю в землю і ручкою мамі помахають. А я маю ходити підгортати, від жука обробляти, поливати, полоти і збирати, щоб сестра в листопаді багажник продуктами завантажила
— Женька? Женьці й горя мало, що мама одна на городі виснажується. Де вже зятю про тещу згадати, якщо рідна дочка замість мами їде до чужої тітки! Перед свекрухою прогинається, […]
— Приходжу з роботи, а її вдома немає, – говорив Гліб, – вона на роботі затрималася. Їсти нічого, у хаті безлад. Або вона вдома, але обкладена паперами, їй працювати треба, звіт горить, план не зроблено, проєкт не здано, а мене немов і немає! — А як вони сварилися! – згадує Наталя Михайлівна, – Бувало і мене не соромилися! Тільки іскри летять, нізащо вона не поступиться
Мені вона дуже подобається, спокійна, домовита, розважлива, і, якщо чесно, то вона не заслуговує на таке ставлення, я б сама не витримала, але що я можу вдіяти, – скрушно хитає […]
— Брав? – запитую пасинка. — Ти що! Не брав, я не палю. Так і скажи, що я і тобі у квартирі заважаю, не шукай приводів, щоб батькові про мене наплести чогось поганого, – сказав пасинок ображеним тоном. — Гліб, я приводів шукати не стану, ти мене знаєш, якщо ти станеш мені «заважати», я прямо про це скажу. І тобі, і батькові, – кажу
— А це ви винні, якби ви просто їх йому купили, то не довелося б красти. Самі привчаєте хлопчика до брехні та злодійства! – заявила мені Галина. Галина – мати […]
Олексій з колегами був на роботі. – Ну, що, Олексію, кинула тебе твоя Ліля?! – посміхнувся Данило. – Причину хоч пояснила? – Сказала, не бачить перспективи у наших стосунках, – відповів Олексій. – Коротше, Ліля назвала тебе безперспективним, – підсумував Данило. – Прикро… – Цікаво, а чому вона так вирішила? – запитав третій колега – Семен. – Звідки я знаю, – буркнув Олексій. – Може, вона чекає на принца, а я на принца не тягну! Раптом ще одна колега – Маргарита Львівна, сказала: – Вибачте, що втручаюся, але я зараз за пʼять хвилин поясню, чому Ліля не стала зустрічатися з Олексієм! Всі застигли від здивування. – Ого, дуже цікаво, і чого ж?! – тільки й вигукнув Семен
В кімнату відпочинку, де стояла кавоварка, зайшли троє чоловіків – колег по роботі. Двоє з них явно піджартовували до третього: – Ну, що, Олексію, кинула тебе твоя Ліля?! Причину хоч […]
Роман відкрив свій рюкзак і раптом помітив якусь записку. Він розгорнув її й прочитав: «Привіт, ти мені дуже подобаєшся. Якщо хочеш зі мною зустрітися, то давай сьогодні о четвертій годині. Чекатиму…» Хлопець був заінтригований. Він навіть не міг уявити, хто це написав! Роман прийшов на місце. Він раптом побачив, що його чекає… Однокласниця Ліза! Хлопець підійшов до дівчини. Вона посміхнулася йому. – Це ти мені писала? – запитав Роман, маючи на увазі ту саму записку. – Що?! – здивовано вигукнула Ліза. – Я нічого тобі не писала! – А чому ти тоді тут? – здивувався Роман. – Ти ж на мене чекаєш? Хлопець не розумів, що відбувається
Як же ж Ліза не хотіла йти у нову школу! І батьки чудово знали, що їй важко порозумітися з новими людьми і все одно наполягли. Все почалося з переїзду. Купили […]