Людмила смажила на вечерю картоплю, коли у двері подзвонили. – Я відкрию! – гукнула її донька Ганнуся і побігла в коридор. Люда глянула на годинник: майже дев’ять. Пізно для візитів. Та й не чекають вони ні на нікого. – Хто б це взагалі міг бути? – якось дивно почала хвилюватися Людмила. – Мамо! Це до тебе! – в кухню заглянула Ганна, і одразу пішла у свою кімнату. Жінка швидко витерла руки об рушник і поспішила в коридор. Людмила вийшла в коридор, глянула на несподівану гостю і… ахнула від побаченого
– Мамо, а ми у вихідний сходимо в кіно? Людмила посміхнулася, подивившись на свою дочку. Ганнуся, розумниця та красуня. Її гордість. Ганна навчалася у восьмому класі, і хоч вона й […]
— Ігорю, мені все одно, що ти зробиш із цим акваріумом – чи мамі на голову поставиш, чи поллєш ним її квіти, чи відвезеш сестрі – але щоб до вечора його в квартирі не було! Ми постійно на роботі, а Ромчик у свої 5 років ще малий сам його доглядати. Твої мама і сестра не думали головою зовсім, коли зробили такий подарунок йому на день народження! Це сталося в минулі вихідні
— Ігорю, мені все одно, що ти зробиш із цим акваріумом – чи мамі на голову поставиш, чи поллєш ним її квіти, чи відвезеш сестрі – але щоб до вечора […]
Моє серце відчувало щось не те. Дочка з тим Олегом зустрічається лише пів року. Ну яке весілля, коли ти не знаєш добре цю людину? Так, мене також зачарувало перше знайомство: квіти, милі усмішки, поведінка. Але те, що мені розповіла про Олега сусідка – не вкладається в голові. Дочка мені вірити не хоче, як і відмовлятися від весілля
Моє серце відчувало щось не те. Дочка з тим Олегом зустрічається лише пів року. Ну яке весілля, коли ти не знаєш добре цю людину? Так, мене також зачарувало перше знайомство: […]
Я ніколи не їжджу на церемонії прощання рідними, знайомими, друзями. Такий у мене принцип. Тільки гроші даю. Не поїхала провести в останню путь і батьків. Давала сестрі на організацію всього і потім на пам’ятні знаки. Але вона образилась. – Могла б хоча б відвідати місце, де вони тепер спочивають! – сказала вона мені через пів року, коли ми випадково зустрілися в магазині. – Інно, ну ти ж знаєш мене. Я не люблю цих церемоній, цих традицій, я хочу памʼятати людей живими, – почала я
Я ніколи не їжджу на церемонії прощання рідними, знайомими, друзями. Такий у мене принцип. Тільки гроші даю. Не поїхала провести в останню путь і батьків. Давала сестрі на організацію всього […]
– Я поїду першим, все підготую, а потім ви приїдете до мене до Бельгії! Але скоро я зрозумів, що не хочу, щоб дружина з дітьми приїжджали до мене
З Валентиною я одружився зовсім молодим. Звичайно, я її любив – вона була гарною, цікавою дівчиною. Все закрутилося так швидко, що вже за рік ми стали батьками. І на романтику […]
— Це що на канапках? Шпроти? — я не вірила своїм очам. Ми з чоловіком і дітьми прийшли на день народження його сестри в найдорожчий ресторан нашого міста. Заклад, що славився своїм розкішним меню і авторськими стравами, які важко було навіть прочитати. Я довго готувалася до цього дня: нова сукня, зачіска, навіть манікюр зробила напередодні. А тепер стояла перед столом, який буквально виблискував від кришталю, але на фуршетних канапках красувалися шпроти!
— Це що на канапках? Шпроти? — я не вірила своїм очам. Ми з чоловіком і дітьми прийшли на день народження його сестри в найдорожчий ресторан нашого міста. Заклад, що […]
– В квартирі вона нам заважає. Тут місця мало, в нас двоє дітей. І взагалі, відправити маму в село це було рішення Івана, а не моє, – сказала мені Марта, невістка моєї рідної сестри. – А ти думаєш, якщо ми в селі живемо, то в нас місця багато? Зі мною та чоловіком живе дочка з зятем, їх діти. В нас вже все налагоджено. І те, що це батьківська хата, нічого не означає. По документах вона належить мені. Стефі ж батьки допомогли квартиру купити, в яку ви, до речі, вселилися на “пташиних” умовах, – не стрималася я
– В квартирі вона нам заважає. Тут місця мало, в нас двоє дітей. І взагалі, відправити маму в село це було рішення Івана, а не моє, – сказала мені Марта, […]
– Оленко, ти ж знаєш, що я не дозволяю. Скільки можна цю тему піднімати? Так мені вкотре відповіла сестра, коли я запропонувала продати в селі нашу спільну батьківську хату, яка там зараз стоїть нікому не потрібна і розвалюється. Але у сестри свої аргументи, яких я не розумію
– Оленко, ти ж знаєш, що я не дозволяю. Скільки можна цю тему піднімати? Так мені вкотре відповіла сестра, коли я запропонувала продати в селі нашу спільну батьківську хату, яка […]
Вони ніколи не платили за продукти чи готували щось самі! Вирішили, що на все готове прийдуть і не треба буде витрачатись!
Сталось це три роки тому. Наближалось Різдво. Ми з дружиною знову мали приймати в себе вдома гостей. Всі її родичі мали прийти, що провести святу вечерю разом. І, якщо чесно, […]
Мамо, нам ці гроші не потрібні! – сказали доньки, коли я привезла 6 тисяч євро додому
Моє життя ніколи не було легким та безтурботним. Я сирота, росла з бабусею у селі. Грошей у нас майже не було, але зате мали велику господарку, яка нас годувала. А […]