– Ви повинні допомогти мені з житлом! Варіантів у вас є кілька. Ви візьмете для мене квартиру в іпотеку, вік у вас дозволяє, про це я в банку вже дізнався. – Або шукаєте собі орендоване житло і переїжджаєте в нього! Ну і третій варіант. – Замовкни! – Обірвав сина на півслові батько
– Я вважаю, що так буде справедливо, – сказав Ігор, схрестивши на грудях руки. Він сидів за кухонним столом, дивлячись на батьків з впевненістю, образою і навіть якоюсь непохитною перевагою […]
Ось, Михайле, візьми, – каже Марія і дає сусіду 500 гривень. – Що це? – суворо запитав Михайло, та так, що у нього аж вус припіднявся. – Хіба не бачиш, гроші. Не можу я тебе за просто так просити постійно про допомогу. Ти он, скільки роботи сьогодні зробив. Я навіть не знаю, що б я без тебе і робила, – стала виправдовуватися сусідка. – Значить так, Маріє, – сказав уже значно м’якшим тоном Михайло. – Ти свої гроші сховай, пригодяться. Я тобі просто так допомагаю, бо бачу, що важко. А будеш ще раз мені їх давати, то більше не прийду
– Ось, Михайле, візьми, – каже Марія і дає сусіду 500 гривень. – Що це? – суворо запитав Михайло, та так, що у нього аж вус припіднявся. – Хіба не […]
— Ну ти й пенсія, – сказав їй одного разу однокласник, який довго не бачив її. З міста на побивку до батьків приїхав. – Оточуючі засміялися, та так і стали її відтоді називати. Але настав час змін. Радгосп розвалився, всі розʼїхались. Брати виросли і також поїхали в місто в ПТУ вчитися. Батька не стало. Старший брат одружився, розсудливий трохи. Хоча у вихідні, як він говорив, сам Бог велів. Але це вже проблеми його дружини були, а не Валині
Валентина була ще зовсім не старою, коли до неї приліпилося прізвисько – «Пенсія». У селі, де вона зʼявилася на світ і жила, у багатьох були прізвиська. Єгор – «Косий» (косоокий), […]
Володимир дізнався про те, що у дружини є дитина від іншого і поїхав за кордон, подалі від думок. А приїхав уже не сам, а з їхньою сусідкою, яка вже носила його дитя під серцем
– Олена, хто це? – спитав він з якоюсь тривогою в голосі, хоча й намагався залишатися спокійним. Володимир не був чоловіком, який легко здається. Від природи він був спокійним і […]
Я сказала подрузі більше не приходити з дітьми і повернути мені 1000 гривень за зіпсований торт. Вона відмовилася, сказала, що діти не навмисне. Ми з чоловіком недавно переїхали в нову квартиру. І поки він був на роботі, я покликала до себе кілька подруг відзначити це діло, навіть замовила торт у своєї знайомої, кондитера. Він був розкішний: ніжний бісквіт, кремова шапка, прикрашений ягодами та шоколадними завитками
Я сказала подрузі більше не приходити з дітьми і повернути мені 1000 гривень за зіпсований торт. Вона відмовилася, сказала, що діти не навмисне. Ми з чоловіком недавно переїхали в нову […]
— Марто, вибач, але я це їсти не буду. Це не голубці. – сказала я невістці. Я подивилася на тарілку, намагаючись не морщитися, але вираз обличчя, мабуть, мене видав. Бо Марта, моя невістка, закусила губу і підняла брови. — А що не так? — спокійно запитала вона. Я глянула ще раз. У голубцях, які мені поклали в тарілку, не було ні рису, ні фаршу. Замість цього з капустяного листя визирав варений буряк і горох
— Марто, вибач, але я це їсти не буду. Це не голубці. – сказала я невістці. Я подивилася на тарілку, намагаючись не морщитися, але вираз обличчя, мабуть, мене видав. Бо […]
— Чому це не можу? Це моя земля, мої будинки, я їх будувала, я за все платила. Коли десять років тому я приїхала з Італії, я купила собі землю і побудувала зараз на ній три будинки. У двох живуть квартиранти, один хочу продати. Але тут втрутилася моя дочка і навіть колишній чоловік. — Мамо, ти не можеш просто взяти й продати цей будинок!
— Чому це не можу? Це моя земля, мої будинки, я їх будувала, я за все платила. Коли десять років тому я приїхала з Італії, я купила собі землю і […]
– Дитинко, ти що, забув дорогу додому? – промовила я з удаваним спокоєм, коли наздогнала Назара, свого сина, і ту незнайомку біля старої лавки. – І хто це, якщо не секрет? Він почервонів, мов буряк. Я бачила, що йому ніяково, але сподівалася, що ось-ось усвідомить, яку дурість він чинить. – Мамо, я можу пояснити, – почав він, зиркнувши на дівчину. – Це просто випадкова зустріч. Так вийшло
Мені досі соромно за той вечір, коли я мало не влаштувала скандал посеред міського парку. Та почну з найцікавішого – я застала свого сина Назара в обіймах іншої жінки, при […]
“Невдалий вибір її сина” – саме так я почувалася в цій хаті з перших днів. Мама Юри, пані Катерина, поводилася так, ніби її життя втратило сенс з появою мене. А все тому, що Юра колись був одружений з Оксаною, якої раптово не стало… Моя свекруха досі не може відпустити пам’ять про неї. – Віро, може, ти хоч навчишся так готувати деруни, як це робила Оксана? – продовжила свекруха, ігноруючи прохання сина
– Як ти смієш так поводитися, Віро? – різкий голос свекрухи відбився від стін нашої вітальні. – Ти знову зіпсувала вечір, а могла б хоч трохи дотримуватися прикладу Оксани!” Ці […]
– Це було бажання батька, Ларисо Ігорівно, – сказала Надя, виносячи мої речі з квартири, в якій я прожила п’ятнадцять років, і ставлячи їх на сходову клітку. – Надю, чому ти почала звертатися до мене так офіційно? Ти ж завжди звала мене мамою, ще з самого початку, – запитала я, звертаючись до доньки Андрія, з сльозами на очах. – Називала й називала, – відповіла вона, знизує плечима. – Але часи змінилися. Тепер усе вже не так, як раніше
– Така була воля батька, Ларисо Ігорівно, – сказала Надя, виставляючи мої речі з квартири, в якій я прожила п’ятнадцять років, на сходову клітку. – Надю, але ж чому я […]