Марія з Русланом подивилися фільм, і солодко заснули. Раптом, крізь сон Марія почула дивні звуки, наче в кімнаті хтось є. – Руслане! Руслане! Ти спиш? – тихо потрясла вона чоловіка за плече. – Так, сплю, – відповів він. – Ти це чуєш? – продовжила Марія. – Що чую? – не зрозумів Руслан. – Мені здається, що в кімнаті хтось є! – пошепки додала жінка. – Та нікого тут нема, лягай спати, – відповів Руслан. Марія не послухала чоловіка, ввімкнула світло і застигла від побаченої картини
– Мамо, ми з Марією хочемо з’їхатися. Ірина Михайлівна застигла. Благо, вона в цей момент мила посуд, і її син Руслан не міг побачити її схвильований вираз обличчя. – З’їхатися? […]
— Не смійте її чіпати. – Іван рішуче став між Анею і батьком. – Анюто, ми йдемо. – Звернувся він до неї. Аня прошмигнула в під’їзд. Іван, намагаючись зберігати спокій, вийшов за нею. У слід летіли слова про те, що вона ще пошкодує, на колінах приповзе, але тільки буде пізно. — Що тепер будемо робити? – Шмигнула носом дівчина, коли вони, тримаючись за руки, йшли алеєю
Ганна бліда, з темними колами під очима, у розтягнутій футболці, схилившись над ліжечком, намагається вкласти спати малюка. Вона повертає голову на звук дверей, що відчиняються, і запитально дивиться на Івана. […]
Олексій обідав за кухонним столом, коли додому повернувся його син. – Привіт, Денисе! Зголоднів? – запитав чоловік, коли син зазирнув до нього на кухню. – Мама сьогодні котлеток насмажила, будеш? – Ні, – коротко відповів хлопчик. – Сину, щось сталося? – здивувався Олексій, помітивши, що Денис дивно поводиться. – Тату, до мене сьогодні на вулиці підійшла якась тітка, і дала ось цю записку, – раптом сказав син, і простягнув Олексію акуратно складений папірець. – Що це? – не зрозумів чоловік. Олексій розгорнув записку, прочитав її і…ахнув від прочитаного
Ольга вже втретє чи вчетверте виглядала у вікно – Дениса не було видно. Вимкнувши газ під каструлею, вона взяла пакет зі сміттям і вийшла у двір – настав час обідати, […]
– Анно, давай поговоримо після похорону, – сказав мій свекор Віктор, коли я заходила до зали, де вже зібралися родичі. – Тобі зараз не до цього, я все владнаю. Я мовчки кивнула, бо в голові все калатало, і я ледве знаходила сили триматися на ногах. Та й справді, тоді здавалося, що мій світ от-от розсиплеться. Романа не стало раптово. Ще вчора ми листувалися, він писав, що затримується у справах, просив не чекати його з вечерею. А сьогодні я вже вдова, якій потрібно думати про прощальну церемонію
Я більше не відчуваю себе скорботною вдовою. Так, саме це я сказала собі тієї ночі, коли дізналася правду про свого покійного чоловіка Романа. Але почнімо з початку. – Анно, давай […]
– Ти що, не розумієш, що з появою третьої дитини мені можна забути про нову машину, та і взагалі економити прийдеться на всьому ще більше, ніж ми економимо зараз! – заволав Денис, коли я йому повідомила, що знову при надії. Виявилося, що годувати одного дорослого чоловіка, котрий «любить м’ясо», коштує дорожче, ніж забезпечувати трьох дітей якісними продуктами
– Ти що, не розумієш, що з появою третьої дитини мені можна забути про нову машину, та і взагалі економити прийдеться на всьому ще більше, ніж ми економимо зараз! – […]
Олексій приїхав у знайоме місто. Там він не був аж тринадцять років! Чоловік повільно йшов знайомими вулицями, які за ці роки стали зовсім чужими. Вітрини магазинів блищали новизною, а старі будинки вкрилися яскравими вивісками. Дерева, які його пам’ятали молодим, розрослися так, що й не впізнати! Сонце ліниво освітлювало місто, яке він колись так легко залишив позаду…. «Кав’ярня у Марини» – говорила вивіска невеликого затишного закладу. Олексій усміхнувся – раніше тут була звичайна забігайлівка. Він відкрив двері. Дзенькнув дзвіночок. – Капучіно, будь ласка! – гукнув він баристі. Чоловік сів за столиком біля вікна і раптом побілів від побаченого
Олексій повільно йшов знайомими вулицями, які за тринадцять років стали зовсім чужими. Вітрини магазинів блищали новизною, старі будинки вкрилися яскравими вивісками, а дерева, які його пам’ятали молодим, розрослися до невпізнання. […]
Ганна гостювала у своєї доньки. Ніч видалася надзвичайно спекотною для ранньої весни, Ганна прокинулася від того, що дуже захотілося пити. Намагаючись не шуміти, жінка вийшла з кімнати і попрямувала на кухню за склянкою води. На шляху її зупинили голоси, що долинали зі спальні дочки та зятя. Андрій говорив роздратовано, кожна фраза була чутна в коридорі. – Це що, Андрій з Мариною сваряться? – здивувалася мати. Ганна причаїлася біля дверей спальні молодих, прислухалася до їхньої розмови і остовпіла від почутого
– Ти чому приїхала, мамо? Сталося щось? – тривожно спитала Марина, впускаючи матір у квартиру. – Ні, доню, нічого не сталося, – заспокоїла Ганна дочку. – Просто скучила. Ось вирішила […]
Ірина з досадою дивилася вслід поїзду. Запізнилася… Вперше за п’ятнадцять років регулярних поїздок до мами – запізнилася! – Наступний поїзд тільки вранці, – сказала касирка. – Може, автобусом? – Автобусом? – Ірина скривилася. – Три години по поганій дорозі? Ну ні вже! У сумці задзвонив телефон – мама! Ірина відповідати не стала. Навіщо її хвилювати? Краще просто повернутися до неї додому. Добре, що є ключі… Ірина взяла таксі й поїхала до матері. Вона тихенько відкрила двері й зайшла в свою кімнату. Батьки вже спали. Вона дістала ноутбук і раптом зачепила якусь коробку… З неї щось висипалося. Ірина глянула, що то таке й остовпіла від побаченого
Дув холодний жовтневий вітер. Мрячив дощ. Ірина з досадою дивилася вслід поїзду. Запізнилася… Вперше за п’ятнадцять років регулярних поїздок додому – запізнилася! – Прямо як у поганому сні, – подумала […]
Рита повернулася додому з роботи. Жінка відкрила квартиру своїм ключем, зайшла в коридор. – Боже, як я втомилася, – важко зітхнула вона і опустилася на пуф. Раптом, жінка почула дивні звуки які долинали з кухні. – У нас що, гості? – здивувалася вона. – Дивно, Микола наче не попереджав, що хтось прийде! Рита швидко зняла пальто, роззулася, і вирушила на кухню. Рита відкрила двері, зайшла на кухню і застигла від побаченої картини. Ось чого-чого, а такого жінка, аж ніяк не очікувала побачити
– З якого приводу знову гуляємо? – Рита стояла посеред своєї кухні і розгублено оглядала її. Племінники чоловіка Андрій та Роман, судячи з їх задоволених облич, спорожняли вже не першу […]
Олена з Денисом вечеряли на кухні. – Завтра приїдуть дядько Володя і тітка Галина,- несподівано сказав чоловік. – На тиждень. Олена на мить застигла. Знову якісь нові родичі. – А я їх знаю? – запитала вона. – Ні, ти з ними ще не знайома. Це батьки Насті, – пояснив Денис. – Якої ще Насті? – здивувалася Олена. – Ну…моєї колишньої дружини, – тихо додав чоловік. – Денисе, що ти таке кажеш? Тобто до тебе у гості їде колишня теща та тесть, і ти так спокійно про це говориш? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
– Ти знову їй дзвонив? – Олена різко зачинила дверцята шафи, навіть не намагаючись приховати роздратування. Денис неохоче відволікся від телефону, невдоволено примружився. – Ну, так. Привітав із днем народження. […]