“Відчепись від мене, мам. Ти б краще батька запитала, чому він так ставиться до тебе. Чому зраджує. Чому ти для нього ніхто”: А потім сталося стpaшне
Ганна чоловіка кохала. Дуже кохала. Колись. Потім навчилася жити лише своїми мріями, у яких була неймовірно щасливою. Подумки перевтілювалася в якусь іншу жінку, аби втекти від себе, від Тараса, від […]
Але це ж маячня, є паспорт удома, в тумбочці, на ім’я Козаченко Леоніда, він одружений на милій жінці, у нього двоє дітей. Двадцять років тому, красуня Оксана, стала його дружиною, переїхала з міста в село, всупереч порадам батьків і подруг. Теща і тесть довго не могли змиритися, що їхня дочка, талановита і яскрава дівчина, раптом перетворилася на сільську бабу в калошах і хусточці. Але це ж кохання, воно змушує робити дурниці, їхати за милим на край світу
Леонід прокинувся рано, ще до будильника, у голові роїлися тисячі бджіл, вони дружно гуділи й кусалися. У потилицю, у скроні, а особливо боляче в тім’ячко, впивалися своїми жалами, як буравчиками, […]
— Ну, гаразд, розповім, так і бути. Вершник цей, наш конюх колгоспний, пропав років двадцять тому, після того як згубив свою дружину. Злий був як чорт, і жадібний, кожну копійку рахував, сім’ю тримав у чорному тлі. Побудував будинок великий на околиці, кажуть, що мріяв про це з молодості. Залишалося йому тільки веранду прилаштувати, і був би будинок готовий, живи собі й радуйся. Та тільки тієї радості нікому від цього в сім’ї не було, діти втекли з дому, як школу закінчили, а дружина збунтувалася. Сказала, що більше не хоче горбатитися на його мрію, жити впроголодь, хотіла до дочки в місто перебратися. Тільки не встигла
Злість на чоловіка, що кипіла в самому мозку, мабуть, позбавила Людмилу розуму на якийсь час, якщо за якихось п’ять хвилин вона примудрилася забігти чорт знає куди. Жінка й не зрозуміла, […]
— Софіє, вибач, що пишу це, але ти повинна знати. Поки ти на заробітках, твій Іван уже кілька років має іншу жінку. Вони навіть не ховаються
Софія стояла на порозі свого будинку в Португалії, дивлячись у нічне небо. Вона рахувала дні до свого повернення додому, де не була вже понад 15 років. Робота тут була стабільною, […]
Оксана з Іриною були у відпустці. Влаштувалися класно, відпочили також. Вони познайомились з двома чоловіками. Обидва неодружені. Правда Оксані вони не дуже подобалися, а от Ірина вирішила, що один з них дуже навіть нічого. – Оксанко, цей Славко мені подобається, – казала вона. – Начебто й не жадібний, пригощає, все що забажаю – все купує! Говорить, що бізнесмен і неодружений. Але щось мене насторожує, ще не знаю що… – А мені він навпаки не сподобався, – сказала Оксана. – Він постійно десь іде з телефоном, щоб ми не чули… І от одного дня, подруги зустріли Славка. Вони придивилися з ким він і очі вирячили від побаченого
Дружбі Ірини та Оксани вже чимало років, вона перевірена часом та обставинами. Обидві молоді жінки, правда Ірина вже була один раз заміжня, зовсім не довго і добре, що не встигла […]
— Котру ніч сниться мені наше село, думаю, чи не з’їздити на деньок. — Що ти там забула? Будинок знесли давно, років сорок минуло, як продали. — А вчора річка снилася, пам’ятаєш, там верби величезні росли, як баобаби. І будинок наш і мама з татом, молоді, красиві, сидять на лавочці біля воріт
— Котру ніч сниться мені наше село, думаю, чи не з’їздити на деньок. — Що ти там забула? Будинок знесли давно, років сорок минуло, як продали. — А вчора річка снилася, […]
— І тут я дізнаюся, що мої батьки взяли в борг у рідні велику суму, збираються потім ще й кредит платити за Діану. І не на щось узяли, а сестрі на квартиру, уявляєш мій стан? І не однокімнатну їй стару беруть, а двокімнатну. Мама так і висловилася: «А як жити з дитиною в однокімнатній барлозі?» Тобто, ми з чоловіком і дитиною живемо, нам ніхто й пальцем не поворухнув допомагати, а сестрі все й одразу
— Як водиться, ще й мені дорікнули, що я все рахую і заздрю, мама сказала, що я й у дитинстві так поводилася, це в мене дитячі ревнощі ніяк не минають, […]
— Тітко Женя, ви тільки не хвилюйтеся, будь ласка, але я все знаю. Літня жінка здригнулася, насилу взяла себе в руки, підняла голову і подивилася Ліді прямо в очі. — Про що знаєш, Лідо? — Про те, що ви моя рідна мама. — Давно знаєш? — Давно. — Галя сказала? — Ні, випадково підслухала, коли мама з татом сварилися. Ліда пам’ятала до дрібниць той липневий спекотний день, коли дізналася правду про свою появу на світ
— Тітонько Женя, здрастуйте, це Ліда, дочка вашої сестри Галини, ви мене, напевно, і не знаєте. У Євгенії Іванівни затряслися руки, миттєво пересохло в горлі, і вона як риба, витягнута […]
Віра ніколи не думала, що стане тещею для свого колишнього чоловіка Тараса. — Що сталося, люба? — запитала Віра, погладжуючи її по плечу. — Ти виглядаєш так, наче зібралася повідомити мені якусь важливу новину
Тамара ніколи не думала, що її життя може прийняти таку вигадану й непередбачену форму. Вона завжди була впевнена в собі: розлучення з Тарасом було важким, але це було її рішення. […]
— Ох, Наталю, і не пощастило ж тобі з матір’ю! Вертихвістка скажена вона, ось що! І татусь у тебе такий самий! Що одному, що іншому – гулянки тільки й потрібні! А що літечко коротке – про те їм і знати не хочеться! Та й минуло вже воно! Дитя по двору бігає, а їм все одно – волю подавай! Я, ось, що тобі скажу, Наташко! Просися до тітки! Нехай Нінка тебе забере! У неї хоч сита будеш! А якщо з батьком залишишся, то нічого доброго на тебе не чекає! Так і знай! У нього будинків – як у зайця теремів! Він уже, он, нову сім’ю собі пригледів! А тебе куди? Його коханка тебе не прийме. У неї своїх – семеро по лавках! Зайвий рот ні до чого! Зрозуміла
— А Наталка вже знає? – голос бабусі був сповнений невдоволення і прихованої погрози. — Ні. Не говорили їй нічого. Навіщо дитині такі подробиці? – голос Ніни, сестри батька Наталі, […]