Звісно, забирати треба було Люді. А кому ще – більше у них родичів не було. Павло, здається, сприйняв цю новину з ентузіазмом, сказав, що впорається з дітьми й що нема чого тягнути їх до слабого діда, якого вони жодного разу в житті не бачили
Дзвінок пролунав уночі, а нічні дзвінки рідко приносять добрі звістки. Люда спробувала відшукати телефон, не розплющуючи очей, але він ніяк не знаходився і все дзвонив і дзвонив… Спати вона лягла […]
– Як же так? Цього не може бути! А ви впевнені в цьому? – Анастасії стало погано від почутого. Вдруге за останні кілька місяців доля випробовувала її на міцність. Важкі та неймовірні події відбувалися одна за одною…
– Як же так? Цього не може бути! А ви впевнені в цьому? – Анастасії стало погано від почутого. Вдруге за останні кілька місяців доля випробовувала її на міцність. Важкі […]
Наталя Павлівна і влаштувала собі «спостережне місце”, як вона говорила. На стілець поклала м’якеньку подушечку, а під ноги поставила невелику лавку для зручності
– Мама…мама…..тебе не стало… – Вадим сидів біля вікна в маленькій кухоньці, у тій самій квартирі, де зовсім недавно жила його мати, Наталя Павлівна. Минуло дев’ять днів, а він так […]
– Мамо, Вадим вам уже давно квартиру придивився, залишилася тільки татова згода. І якщо ти повністю згодна переїхати, я сьогодні ж серйозно з ним поговорю
Іван одразу відчув, що на цей раз дочка Ірина приїхала до них не просто так. Судячи з її хитренького і в той самий час рішучого обличчя, вона з’явилася до рідного […]
— Хто тобі пише о другій годині ночі? — запитав чоловік. Дружина повернула екран, і він зблід
У повній тиші кімнати телефон видав короткий сигнал, підсвічуючи стелю холодним синім світлом. Була друга година ночі. Лариса обережно простягнула руку до тумбочки, намагаючись не потривожити чоловіка, але Віктор уже […]
Свекруха запропонувала нам із дітьми пожити в неї на час ремонту. Але ми протрималися в її будинку рівно добу
Ми з чоловіком нещодавно взяли в іпотеку квартиру. У старому будинку, з «бабусиним» ремонтом, але досить простору. Саме те, що потрібно для сім’ї з двома дітьми – кожному по кімнаті. […]
– Галю, це ти?! – раптом вигукнула Наталя. – Та бути такого не може! Я думала ти не тут живеш! Жінка радісно обійняла однокласницю і закружляла посеред тротуару. – Та тихше ти, невгамовна! – засміялася Галя. – Люди он дивляться! – Та я повірити не можу! – сказала Наталя. – Ми ж років сто не бачилися! – Всього тридцять, – Галя поправила волосся. – Ну, привіт, я теж рада тебе бачити! Вони зайшли в кафе, сіли за столик. – Розказуй! – очі Наталі сяяли щирою цікавістю. – Що розказувати? – усміхнулася Галина. – Все! – сказала Наталя. – Чому ти тут? – Взагалі-то я живу тут п’ятий рік… – Як?! – Наталя очі витріщила від несподіванки
– Галю, це ти?! Та бути такого не може! Я думала ти не тут живеш! – Наталя радісно обійняла однокласницю і закружляла прямо посеред тротуару. – Та тихше ти, невгамовна! […]
Якщо тобі щось не подобається, я тебе не тримаю, можеш іти куди хочеш, – Марта відчинила двері і дала зрозуміти чоловікові, що її терпінню прийшов кінець. – Невже тобі було важко приготувати вечерю? Ти ж знала, що я прийду з роботи втомлений і голодний, – в свою чергу висунув свої звинувачення Павло. – А чому маю готувати я? Я так само працюю і втомлююся. Інших жінок чоловіки в ресторан водять, а я вже й забула, коли ми з тобою останній раз в кафе каву пили, – висунула чергові звинувачення чоловікові Марта. Павло раптом зрозумів, що перед ним стоїть абсолютно чужа людина, яка його зовсім не розуміє, яка не дбає про нього і якій він став байдужим. – А знаєш що, ти права, це кінець! Я йду від тебе
– Якщо тобі щось не подобається, я тебе не тримаю, можеш іти куди хочеш, – Марта відчинила двері і дала зрозуміти чоловікові, що її терпінню прийшов кінець. – Невже тобі […]
Оля поїхала автобусом у село. Вона хотіла прибрати в бабусиній хаті перед продажем. Оля підійшла до дверей. Ключ застряг у замку. Довелося кілька разів повертати його туди-сюди і смикати під певним кутом. У хаті пахло чимось чужим – солодкими парфумами, упереміш із різкими хвойними… А ще свіжою яєчнею і розчинною кавою. Оля одразу зрозуміла – це її сестра Ганна! Більше нема кому! Біля порога стояли три пари туфельок. – Привіт! – заспівала Ганна своїм єлейним голоском. – А ми от раніше приїхали! – Ми?! – подумала Оля й побіліла від несподіваної здогадки
Сестра сказала, що приїде у п’ятницю. Ні, не так. – Приїдемо в п’ятницю, – сказала вона. І Оля зрозуміла, що Ганна буде не одна. Ганна буде із Сергієм, який тепер […]
Не шкода. Давай тільки уточнимо: чию тарілку супу ми віддамо Яні – твою чи мою? Моя пенсія третього рота не витримає
– Ти обдурила мене! Ти знала, що обдуриш ще тоді, коли ми продавали стару квартиру! Син кричав їй прямо в обличчя, а очі в нього були такі, наче він хотів […]