“Дорогенька, все у мене, я збережу весь піст. Але ви з сином маєте навчитися поститися, і тоді у вашому житті все налагодиться. І гроші прийдуть, і добробут. Цілую.” Прийшла я щойно з роботи, і в мене просто слів немає від обурення. Відчиняю холодильник – а там самі овочі. Капуста, морква, буряк. Ні сиру, ні яєць, ні молочки, ні ковбаси, ні м’яса в морозилці. Все, що було – зникло. А на столі акуратно покладена записка. Піднімаю, розгортаю, читаю

Прийшла я щойно з роботи, і в мене просто слів немає від обурення. Відчиняю холодильник – а там самі овочі. Капуста, морква, буряк. Ні сиру, ні яєць, ні молочки, ні […]

Мої свекри давно поїхали на заробітки. Коли я тільки почала зустрічатися з Сашком, вони вже влаштувалися в Португалії.

Мої свекри давно поїхали на заробітки. Коли я тільки-но почала зустрічатися з Сашком, вони вже влаштувалися в Португалії. Звісно, вони поїхали туди заробляти гроші. Але що дивно — за всі […]

Я так за столом свасі і сказала: “Це мала б бути моя сумка. Колись, поки ви у її житті не появилися, Марта такі речі мені віддавала”. – Ну раз ви так вже плачетеся, свахо, то беріть, – сказала вона і витрусила з сумки в пакет всі речі, що там були. Я не думала, що до такого дійде. Хоче, брешу, може і хотіла, бо вважаю, що дочка чинить не красиво по відношенні до рідної мами. Може, тепер задумаються

Я так за столом свасі і сказала: “Це мала б бути моя сумка. Колись, поки ви у її житті не появилися, Марта такі речі мені віддавала”. – Ну раз ви […]

Ой, ну такі цяці виявилися, ці мої свати. Та Боже, і не треба мені спілкування з ними. Я ж їм допомогти хотіла, зі злиднів їх витягти, а вони мене за двері виставили

Ой, ну такі цяці виявилися, ці мої свати. Та Боже, і не треба мені спілкування з ними. Я ж їм допомогти хотіла, зі злиднів їх витягти, а вони мене за […]

– Мати сплатила вам весілля, моя дружина, Юля, дарує вам медовий місяць, а я, як справжній мужик… Дарую… Квартиру! – Гордо промовив брат, а його дружина від почутого, ледве не втратила свідомість

– Едіку, треба поговорити! – Після привітання на весіллі, дружина, Юля, змінилася в обличчі. Від ввічливої ​​усмішки не залишилося й сліду. – Ходімо, вийдемо на вулицю. Щось душно у кафе! […]

В сина з невісткою немає дітей, тому я ж і думала, що з понеділка вони будуть постити, все, як годиться. Щоб випросити для себе благодать Божу. Але коли я прийшла до них після служби, то помітила забитий холодильник їжею, і скажу чесно, не пісною. І відбивні, і борщ на реберцях і олів’є. – Оксано, а ви що до завтрашнього дня все з’їсте? – А ми що, слоники, по вашому? На декілька днів нам хватить. Просто мама моя приїжджала і наготувала нам. Щось я відчуваю, що онуків я найближчим часом не дочекаюся

В сина з невісткою немає дітей, тому я ж і думала, що з понеділка вони будуть постити, все, як годиться. Щоб випросити для себе благодать Божу. Але коли я прийшла […]

— Ти залишиш мого Вадика? — запитала у мене свекруха. — Так, — сказала я спокійно. — Мені сорок два роки. Наші діти виросли. І в мене більше немає причини терпіти його зради, терпіти його лінь. Десять років він не працював, а я тягла все на собі. І піти не могла, бо будинок ваш, бо діти росли. А зараз піду, бо я навіть відкладала собі гроші, заробила. Розлучуся, куплю собі квартиру. Діти знають. І в мене є коханий чоловік, який чекає цього вирішального кроку. А ваш Вадик мені вже давно не чоловік. — Але ж він не зможе без тебе, Олена, як ти не розумієш?

— Ти залишиш мого Вадика? — запитала у мене свекруха. — Так, — сказала я спокійно. — Мені сорок два роки. Наші діти виросли. І в мене більше немає причини […]

Знаєте, іноді анекдоти стають життям. Я не вірю, що це відбулося зі мною в нашій родині. Невістка народила чорненьку дитинку. Зі старшою донечкою вона прожила майже два роки в Португалії. Приїхала звідти, і скоро з’явився животик. Я ще тоді запідозрила неладне. Але і вона, і син мовчали. І ось тиждень тому вона привела на світ дитятко з темною шкірою

Знаєте, іноді анекдоти стають життям. Я не вірю, що це відбулося зі мною в нашій родині. Невістка народила чорненьку дитинку. Зі старшою донечкою вона прожила майже два роки в Португалії. […]

Ох, онучко, це я в усьому винна, – говорила Алевтина Ігорівна, коли телефонувала Ангеліні. – Треба було пересилати гроші особисто вам, а не передавати їх через Ксюшу

– Сашко, учора мама дзвонила. Вона запросила нас на вихідні, щоб відзначити Восьме березня… – Ангеліна нервово поправила волосся, а потім кинула на чоловіка такий погляд, ніби благала його відмовитися. […]