– Ти моя секретарка. Нехай так і лишиться для всіх. А те, що ми з тобою зустрічаємось, це лише наше, особисте. Щастя любить тишу, – говорив він, крадькома зважаючи на свою секретарку.
– Впевнені? Я б на вашому місці зберегла дитину, – запитала лікар, серйозно дивлячись на Ірину поверх окулярів. – Вам тридцять років – другого шансу може не бути. Ви підпишете […]
Коли мені було 5 років, я залишилася сиротою. Опіку наді мною взяла тітка — сестра мого батька. Коли мої батьки були живі, ми жили в достатку. Вони працювали на високих посадах, ми мали простору квартиру і маленький сільський будиночок за містом. Після їхньої смерті все змінилося.
Пів року по тому мене віддали до дитячого будинку, а тітка продала квартиру моїх батьків на чорному ринку. Коли мені було 5 років, я залишилася сиротою. Опіку наді мною взяла […]
– Ви чого мене перед сестрою ганьбите? Ти, Ромо, яким тоном із тіткою розмовляєш? “Вам треба – ви й приїжджайте”, – передражнила мати сина. – Вона вас, між іншим, собі на збиток пустила … а подяка, значить, така?
– Самі ж кричали, що жити хочете окремо… – Окремо – це означає самостійно, а не під наглядом! – А хто вам заважає? Живіть!Так ні: треба цілу виставу влаштувати, людину […]
Федір Петрович давно мріяв відвідати кладовище, щоб навідати сина. Однак стан здоров’я довгий час не дозволяв йому здійснити це бажання. Фарбу та інструменти він приготував заздалегідь, і сьогодні прокинувся з відчуттям, що почувається краще. Після сніданку почав збиратися.
Федір Петрович давно мріяв відвідати кладовище, щоб навідати сина. Однак стан здоров’я довгий час не дозволяв йому здійснити це бажання. Фарбу та інструменти він приготував заздалегідь, і сьогодні прокинувся з […]
— Альона ваrітна від мене. Я батько, — сказав Андрій Вікторович, здивувавшись, як Ольга в свої сорок сім років може бути такою наївною.Чи не розуміла вона, що він давно жив на дві сім’ї? Він приїхав загорілий не тому, що був в відрядженні на сонячному півдні, а тому, що тиждень провів біля моря з коханкою.
— У Альони буде дитина, я йду до неї. Машину і квартиру забираю, — сказав чоловік, очікуючи сліз, але дружина його здивувала. Ольга вирішила здивувати близьких на своєму ювілеї. Вона […]
Лариса стиснула зуби. Все це знайоме. Чотири місяці вона тягнула на собі весь дім — робота, рахунки, їжа. А Валера все шукав себе. Спочатку художник, потім музикант, а тепер ось вирішив стати письменником. Тільки грошей це не приносить.
— Синочку сказав, що ти отримуєш непогані гроші. А я тут подумала… може, ви мені орендуєте квартирку неподалік? Щоб я могла наглядати за вами… Лариса завмерла. У скронях застукало. Її […]
– Добре це ти, братику, придумав. Мамі скажемо, що ти мені допомагав, а сам до Наталки підеш. Чомусь я відчуваю, що саме так зараз і треба зробити. Як би ти бачив її очі, в них такий сум, – сказав Тарас. – Та я все зрозумів. Дякую, брате, за підтримку, – Андрій був налаштований рішуче, як ніколи.
– Андрію, а ти чув, що Наталя в село повернулася? – запитав молодший брат, зайшовши зранку на кухню. Андрій, який в цей час пив чай, і вже готувався йти на […]
Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми тут з сусідами усі засвідчимо, як воно було. Але кажу тобі, щоб ти готова була, – Стефа прибігла до сусідки з самого ранку з цікавою новиною. – Дякую, тітко Стефо. А ви впевнені, що це таки була Люба? Де ви її бачили? – Галина намагалася зрозуміти, що відбувається, чому зовиця приїхала саме зараз, коли їй і так дуже важко
– Привіт, Галинко, зайшла до тебе, щоб новину сказати. Люба приїхала, так що чекай гостей. Ти, головне, не переживай, ми тут з сусідами усі засвідчимо, як воно було. Але кажу […]
– Як тобі не гидко брати від нього гроші? Він же тебе купив! У буквальному значенні слова. А ти продалася! Не чекала від тебе, дочко, – злісно промовила мати
– Мамо, це було сто років тому! – Як тобі не гидко брати від нього гроші? Він же тебе купив! У буквальному значенні слова. А ти продалася! Не чекала від […]
Олена пішла до криниці, щоб принести до хати води. Рання весна виявилася холодною, з мокрим снігом, така сльота на вулиці, що поки жінка відро води принесла з двору, ноги геть промочила. Ще б не промочити, якщо вона ці чоботи носить вже 6-й рік, а купити нові немає змоги. Олена роззулася, щоб занести відро на кухню. 12-річний Андрійко, який робив уроки, глянув на мокрі сліди на підлозі, на мамині старі чоботи, і так йому маму шкода стало, що він запитав у Івана: – Тату, а коли ти мамі нові чоботи купиш? – Коли гроші будуть, тоді обов’язково і купимо, – байдуже відповів Іван. “Значить, ніколи…” – сказав про себе хлопчик. “Ну нічого, я коли виросту, моя мама матиме не лише найкращі чоботи, але і усе найкраще” – пообіцяв собі Андрійко
– Звідки я тобі візьму гроші? Ти ж бачиш, що я не можу роботу собі знайти, – Іван байдуже відмахнувся від дружини, коли та сказала, що у них зовсім не […]