– Ти мою думку знаєш! – гукнула їй вслід мама. – Вийшла заміж – живи з чоловіком! Добре, що батька немає вдома, він ще нічого про твої витівки не знає
– Мамо, я в тебе тиждень поживу? – На порозі квартири Олени Борисівни стояла її дочка Оля. – В сенсі поживеш? А як же Вадим? Вадим – це чоловік Олі […]
– Марія Іванівно, – звернувся до неї Владислав Петрович. – У мене за десять хвилин ходьби звідси знаходиться квартира тещі. Тещу днями ми із дружиною до себе забрали. Якщо вас не бентежить моя пропозиція, ми можемо подрімати там
Владислав Петрович вирушав у чергове відрядження. Дружина допомогла зібрати йому речі в дорожню валізу. Після цього Владислав Петрович викликав таксі. За десять хвилин таксі стояло біля під’їзду. До відправлення поїзда […]
«Ось потрібні були їй ці квіти! Навіть банку дістала. Не сказати, щоб не розумна. Мрійниця, мабуть. Такі, як вона, вічно на принца чекають», – думав Олег, похмуро розглядаючи сусідку
Олена метушливо просувалася до свого купе. В руках у неї були важкі сумки, але це, здавалося, її зовсім не турбувало. Обличчя її буквально сяяло від щастя. А через руде ластовиння […]
Катерина відчинила двері, на порозі стояла баба Оля, сусідка в селі де була їхня з чоловіком дача. Жінка сказала, що її внучка чекала на дитину, але трапилось нещастя і внучки не стало а дитина залишилась
“Ой, Катерино, донечко, ти не можеш уявити, як же мені зараз” Вона вже старенька і не може дивитися за немовлям, тому просить щоб Катерина з чоловіком забрали її до себе, […]
– Жити з розлученим чоловіком, це великий гріх, Оксано! Ми з батьком зробити цей крок не дозволимо. Я ще піду до священника, щоб з тобою при нагоді поговорив. Може він до тебе достукається, – сказала мені мама. – Мамо, я просто хочу бути щаслива? Чого ви в мене хочете? Я ваша єдина дитина, невже вам важливіше те, що скажуть люди, ніж життя вашої дочки? Я сиділа перед ними, наче підсудна, а вони дивилися на мене з таким розчаруванням
– Жити з розлученим чоловіком, це великий гріх, Оксано! Ми з батьком зробити цей крок не дозволимо. Я ще піду до священника, щоб з тобою при нагоді поговорив. Може він […]
– Ти геть без розуму?! Віддати всі наші гроші твоїй сестрі?! – чоловік дивився на мене так, ніби я запропонувала йому викинути з вікна всі наші заощадження. Я опустила очі. Не могла йому сказати, що це вже не вперше. Що моя сестра давно навчилася користуватися моєю добротою. Але ж вона сім’я. Як я можу відмовити? – Вона в скруті, – промовила тихо
– Ти геть без розуму?! Віддати всі наші гроші твоїй сестрі?! – чоловік дивився на мене так, ніби я запропонувала йому викинути з вікна всі наші заощадження. Я опустила очі. […]
– У твоїх батьків порожня квартира, а ми мотаємося по чужих кутах, – вкотре висловлювала обурення Світлана
– У твоїх батьків порожня квартира, а ми мотаємося по чужих кутах, – вкотре висловлювала обурення Світлана. – Ну, ти ж їх чудово знаєш, і пам’ятаєш цю історію, – виправдовувався […]
Вона говорила спокійно, але всередині все тремтіло від дивної суміші гордості та гіркоти. Стільки років вона чекала на цей момент – момент, коли зможе довести… Що? Кому? – Ні, – Ганна похитала головою. – Просто вирішила жити. Знаєш, я навіть вдячна тобі. Якби не та розмова про роздільний бюджет…
Тарілка розбилася об стіну, обсипавши кухонну підлогу розсипом білих уламків. Ганна завмерла, притиснувши долоню до губ – не з переляку, від здивування. За двадцять п’ять років шлюбу Віктор ніколи не […]
– А що, у нареченого сім’я зовсім злиденна? – Зарозуміло видала сваха
…І це за місяць до весілля! – Олена майже кричала, відвертаючись від Сашка. – Та мені вже байдуже, – Сашко заклав руки за спину, ніби намагаючись знайти в повітрі хоч […]
Я ніколи не забуду того дня, коли ми прощалися з нашим дідусем. Але найдивовижнішим було те, що трапилося перед самим прощанням у церкві, коли ми намагалися відчинити двері. – Та в чому річ? – розгублено спитала мама чоловіка, який тримав в руках невеличкий ключик. – Вчора все було гаразд. Я не знаю навіть!, – відповів паламар. Тато спробував обережно провернути ключ у замку, але той не зрушував із місця. Збоку стояв священник, поглядаючи то на нас, то на двері, та ніби щось шепочучи собі під ні
Я ніколи не забуду того дня, коли ми прощалися з нашим дідусем. Але найдивовижнішим було те, що трапилося перед самим прощанням у церкві, коли ми намагалися відчинити двері. – Та […]