– Що це з хлібом сталося? – Я дивилася на свіжі, ще пухкі буханці, які ще пахли свіжоспеченим, але мені захотілося плакати. Вони всі були обгрижені, обламані, золотих скоринок і верхівок на трьох буханках майже не лишилося. Це була остання крапля. Я сказала сину, що сам нехай приїжджає, а оця його фіфа зі своїми дітьми невихованими – я їх більше у себе бачити не хочу
– Що це з хлібом сталося? – Я дивилася на свіжі, ще пухкі буханці, які ще пахли свіжоспеченим, але мені захотілося плакати. Вони всі були обгрижені, обламані, золотих скоринок і […]
– Така поведінка Ростислава мене розчаровує. Ну сама ж розумієш, Таню, що чоловік має думати про майбутнє своєї родини і не залежати від родичів дружини. Я теж не розумію, навіщо вкладатися в чуже житло, якщо у спадок воно дістанеться невістці? А в житті всяке буває, розлучаться, і син залишиться ні з чим. Це при тому, що він добре заробляє, а невістка майже весь час у декреті
Я була проти того, щоб син жив у тещі від початку. Відчувала материнська душа недобре. Але невістка так вирішила, сказала, що вона єдина дочка у батьків і Ростислав житиме з […]
— На почуття жалю тиснете? Маніпулювати почуттям провини Петі перед вами намагаєтеся? Та коли ви вже заспокоїтеся, зрозумієте, що у нас своя сім’я і відстане від нас? Не потрібна нам ця картопля. А Вам так складно із магазину двокілограмовий пакет принести? Чи треба неодмінно сина прогнути, від дружини відірвати? Ми живемо незалежно, у Вас нічого не просимо! Я вже не говорю, що живемо ми в квартирі, яку мені мама з татом купили. Так, і Петя живе. На моїй території. Він же не має свого житла. Але це не означає, що його мати може лізти в наше життя
— У мене син одружився. Майже 3 роки тому. Йому тоді 25 років було, нареченій, тепер уже невістці – 27. Я не перешкоджала та й як заборониш? Вирішила так: вони […]
– Ні, Маріє, так справи не роблять! Ти, або, як годиться даруй, щоб у спільній власності квартира ця була, або не даруй зовсім, а то не по-людськи це виходить, буде мій син жити на пташиних правах! – Обурювалася майбутня сваха
– Ось даремно ти так, свахо! Діти наші тільки весілля планують, життя своє починають, а ти їх уже розлучила, та майно поділила! Недобре це, Маріє, життя сімейне з поділу починати! […]
Христина, сусідка Оксани в селі в Україні думала що зможе переманити коханого італійця подруги, однак вона не сподівалася що чоловік виявиться вірним і порядним
В маленькому українському селі, яке тихо ховалося серед зелених пагорбів, жили дві подруги — Оксана та Христина. Вони знали одна одну ще з дитинства. Однак їхні стосунки почали змінюватися після […]
Ми з чоловіком вирішили зробити дітям у місті сюрприз і приїхали без попередження. Я набрала і з дому продуктів, бо живемо в селі, і в супермаркет заїхали, бо внуків салом і тушонкою не здивуєш. Дочці купили її улюблену каву, а зятю дві пари шкарпеток. Ми не часто бачимося, бо то ми з села не виберемося, то молодим до нас не завжди виходить приїхати. Тому завжди, хоч і скромні, але подарунки робимо. Але на наше здивування, зятя вдома не було, хоча, за нашими підрахунками, у Віктора мав бути вихідний
Ми з чоловіком вирішили зробити дітям у місті сюрприз і приїхали без попередження. Я набрала і з дому продуктів, бо живемо в селі, і в супермаркет заїхали, бо внуків салом […]
Пологи в Алли почалися несподівано. Денис народився галасливим. Він не переставав галасувати ні в пологовому, ні вдома, ні на вулиці. – Треба перетерпіти, – розвела руками лікарка. Нічого не допомагало. Алла не спала вже яку добу. У магазин вона вийшла, як в тумані. Треба було купити підгузки і суміш. Алла намагалася однією рукою дістати гаманець, а іншою – заколисувати малого. Банка з сумішшю вислизнула і покотилася по підлозі. – Та що ж це таке! – вона сіла навпочіпки, намагаючись упіймати банку, і розплакалася. – Доню, – раптом пролунав чийсь голос. – Ти чого тут одна? Алла підвела очі й оторопіла
– Не подобається мені це все, – Алла нервово смикала край футболки. – Може, не поїдемо до твоїх сьогодні? Давай на наступні вихідні? – Слухай, ти вже місяць так кажеш. […]
– Ой що ж ти, Васильку, в прийти йдеш, та ще й до розлученої, аби чужих дітей годувати і на ноги підіймати! Та чи ж своєї хати нема? От знайди собі дівчину без “прицепа”, та й приводь до нас жити! – я сама чула як свекруха говорила все це Василю
– Ой що ж ти, Васильку, в прийти йдеш, та ще й до розлученої, аби чужих дітей годувати і на ноги підіймати! Та чи ж своєї хати нема? От знайди […]
– Максиме, а коли ти повернеш мені ті 10 000? – запитала я, насипаючи йому ще борщу. Зять отетерів із ложкою в руках, опустив очі й невпевнено відповів: – Галино Петрівно, я ж казав, трохи зачекайте. Зараз важкувато, але я віддам. Я витерла руки рушником і сіла навпроти. – Максиме, два місяці минуло. Це ж гроші, які я відклала, працюючи в Італії. Їх не на деревах вирощували, а важко заробляли. Він засопів, ніби я його образила, але нічого не відповів. Я розуміла, що ситуація неприємна і для нього, і для мене, але мовчати вже не могла
– Максиме, а коли ти повернеш мені ті 10 000? – запитала я, насипаючи йому ще борщу. Зять отетерів із ложкою в руках, опустив очі й невпевнено відповів: – Галино […]
Батьківська хата — твоя хата. Але я хочу, щоб ти знала: повернутись сюди з речами ти зможеш один раз. Ви сваритиметеся, лаятиметеся, можливо — серйозно і сильно. Але повернутися до мами ти зможеш один раз — назовсім. Бігати туди-сюди – не варіант. Тому щоразу, коли тобі захочеться заволати «Я від тебе йду» — пам’ятай: ти йдеш назовсім. Якщо ти до цього не готова, ти не готова до шлюбу
Коли я тільки виходила заміж, мама мені сказала: «Батьківська хата — твоя хата. Але я хочу, щоб ти знала: повернутись сюди з речами ти зможеш один раз. Ви сваритиметеся, лаятиметеся, […]