Юрій, чоловік сорока п’яти років, менеджер великої будівельної компанії вирішив діяти. Він зібрав валізу, поки дружина на кухні клопотала зі сніданком для нього. І тепер стояв у коридорі великої затишної квартири
– Юро, а ти куди? — Світлана визирнула з кухні, витираючи руки об рушник і з подивом дивлячись на чоловіка. Юрій, чоловік сорока п’яти років, менеджер великої будівельної компанії вирішив […]
– У кожній хатинці свої гостинці – згадалися слова тестя. Ось тільки його хатинка спорожніла
– Ти чого такий послужливий? Думаєш, цим усіх підкориш? – Борис Васильович відклав виделку, і подивився на зятя з хитрою усмішкою. Андрій завмер із недонесеною до рота ложкою. Він щойно […]
— Добрий день, не підкажете, що у 84 квартирі відбувається… — У сусідів?! – здивувалася жінка, – Так там давним-давно ніхто не живе. — Що ви! Там постійно плаче дитина ночами! Але жінка тільки знизала плечима, і поспішила у своїх справах. Може просто наснилося? Ну вже ні! Це точно був дитячий плач, реальний. Через постійне занепокоєння і недосипання Наталя змарніла, зблідла і стала виглядати розгубленою
Страждаючи від безсоння вкотре, Наталка знову чула несамовитий дитячий плач з сусідської квартири. “Та що зрештою з цією дитиною!? Невже батьки нічого не можуть із цим зробити!?” Вона всього тиждень […]
— Мамооо… Вона пішла. Я не могла її наздогнати… – ридала Ліза, коротко і судорожно схлипуючи. – Я до мами хочу-у-у-у. Коли вранці вона розмазувала ложкою по тарілці кашу, приїхав тато. Ліза вискочила з-за столу, з криком кинулася до нього. Тато підхопив її на руки, притиснув до грудей, а Ліза заглядала за татове плече, але мами там не було. — Мама вдома мене чекає? – з надією запитала вона. — Ні. сонечко. Вибач, треба було відразу тобі сказати. – Тато опустив Лізу на підлогу, не дивлячись їй в очі. – Мама… вона стала янголом
— Бабусю, а коли мама з татом приїдуть? – Ліза стояла поруч і пильно спостерігала, як бабуся перевертає черговий млинець. – А чому ти плачеш? — Тому що ти скоро […]
Віктор Іванович підмітав подвірʼя. Біля воріт зупинилася якась машина. Чоловік вийшов до хвіртки. – А я думаю, хто там приїхав, – усміхнувся Віктор Іванович, побачивши, як з машини вийшла його донька. – Привіт, тату. Так полуниці захотілося, от вирішила приїхати, – відповіла Віра. – Ну, це ми знайдемо, – він обійняв доньку. – Тату, я до тебе приїхала ще з однією метою…, – тихо додала донька. – Я приїхала попрощатися. – Ти що, кудись їдеш? – здивувався Віктор Іванович. – Ні, тату! Але ми більше не побачимося, – сумно додала Віра. – В сенсі не побачимося? – Віктор Іванович здивовано дивився на доньку, не розуміючи, що відбувається
Віра їхала трасою не швидко. Стара іномарка приємно гуділа, залишаючи міські затори. Траса закінчилася, дорога завернула до лісу. Віра проїхала ще кілька кілометрів і зупинилася, опустила голову на кермо. Знову […]
— Без дачі б не вижили, – каже жінка, – все ж таки овочі, фрукти, заготовки свої. Знаєш, зайвий раз намагаюся на дачі переночувати, щоб одній побути. Шкодую тільки, що другий онук прийде на світ вже в холодну пору року. Я від першого їхнього немовляти ще не відійшла: дуже неспокійний хлопчисько, кричав цілодобово. Але щоразу, коли я відсутня у квартирі, щось, та зять у ній руйнує
— Та краще б він не робив нічого, взагалі нічого, – сердиться Ірина Володимирівна, – ніж так! За ним усе одно: або переробляти, або чекати, поки сам не спробує виправити. […]
— А ти впевнений, що я сподобаюся твоїй мамі? Знаєш, я дуже хвилююся, раптом що небудь піде не так? Розсміявся і поцілував її у веснянкуватий кирпатий носик: — Перестань, у мене найкраща мама у світі. І ти обов’язково їй сподобаєшся. Вероніка тихенько зітхнула. Ні, Андрій все таки помилявся. Найкраща мама була не в нього, а в неї. Добра, спокійна, турботлива, Інна Тимофіївна привітно зустріла майбутнього зятя, ненав’язливо запропонувала допомогу в підготовці до весілля, запитала, що Андрію приготувати на вечерю. І взагалі поводилася так доброзичливо, що він одразу відчув себе так, ніби приїхав додому
Вероніка розплющила очі й завмерла, вдивляючись у темряву. Її розбудило дивне шарудіння і тихий, схожий на подих вітру, шепіт. Мороз пробіг по шкірі молодої жінки, і вона щільніше притулилася до […]
— Зінаїда знову для доньки гроші по рідні збирає, – повідомила мені телефоном мама, – Валька ж ось-ось восьму дитину на світ приведе, Господи, куди їм стільки! Клич двоюрідної маминої сестри Зінаїди по рідні з проханням дати грошей лунає ось уже 10 років із регулярністю видачі заробітної плати. Бо розуму немає ні в Зінаїди, ні в доньки її. А ось родичі є, небагато, щоправда. Тому і щомісячні збори на користь голодуючих давно і міцно всім набридли і лягають тяжким тягарем на наші сімейні бюджети
— Зінаїда знову для доньки гроші по рідні збирає, – повідомила мені телефоном мама, – Валька ж ось-ось восьму дитину на світ приведе, Господи, куди їм стільки! Клич двоюрідної маминої […]
— А давайте, розкажемо одна одній про те, що колись зробили, а тепер страшенно соромно за це? Ми подивилися на неї з подивом. — Навіщо нам розповідати такі речі? – з огидою запитала Оля. – Щоб нам стало ще гірше? Ми ж збираємося тут щомісяця, щоб легше стало! — Ні, – відповіла Таня. – Давайте відчуємо, що раніше було гірше, але якось ми це пережили. — Дівчатка, ну давайте спробуємо! Психологи рекомендують
Раз на місяць ми з трьома найкращими подружками влаштовуємо жіночий вечір. Знаєте – базікаємо, пліткуємо, скаржимося на своїх чоловіків, дітей і свекруху. Це допомагає пережити наступні тридцять днів. Одного разу […]
Майже всю ніч Тетяна плакала у ванній, реакція чоловіка її щиро образила. Більше спроб зацікавити чоловіка вона не робила, вирішила, що сам переб’ється і життя у них стане колишнім
– Мамо, – обурювався Вадим, – Ти не можеш так вчинити з батьком! Так, він зробив помилку, кинув тебе заради іншої жінки, але зараз-то одумався, повернутися хоче! Мамо, ти ж знаєш, що […]