– Байдужа якась, – шепотілися за її спиною. – Матері не стало, а їй байдуже
– Олена? – Голос був не знайомий. І Олена вже збиралася скинути виклик. Але голос у слухавці поквапився: – Оленко, ви тільки не відключайтеся. Я знайома вашої матері. Навіть не […]
Ганна з Дмитром почали зустрічатися. – Та ти прямо сяєш! – ахнула подруга Ганни Наталя. Вона зайшла до неї на роботу. – Тільки пам’ятай – чоловіки люблять обіцяти і гарно говорити! – додала Наталя. – Мій Дмитро інший, – сказала Ганна. – Учора весь вечір розповідав про наше майбутнє. Будинок за містом, камін… – І що він зробив для цього майбутнього? – запитала Наталя. – Ну, крім розмов? Ганна промовчала. Раптом пролунав дзвінок телефону. Дзвонила сусідка. – Ганно, твоя мама… Вона… Біда у нас! – плутано почала вона. – Ти терміново потрібна тут! Ганна застигла з телефоном в руках і побіліла від почутого
Осінній вітер ганяв пожовкле листя тротуаром біля книгарні. Ганна поправила шарфик і потягла на себе важкі двері. Усередині пахло свіжою друкарською фарбою та кавою з невеликої кавоварки, яку співробітники спільно […]
– Мамо, я повинна тобі дещо сказати! Тільки пообіцяй, що не сваритимеш мене. Вже нічого не змінити, – голос доньки став таким тихим-тихим. Я сиділа за кухонним столом, колупаючи виделкою котлету. Віка стояла переді мною, переминаючись з ноги на ногу. У голосі – рішучість, але в очах страх. Я добре знала цей погляд. Бо колись сама дивилася так на свою маму. – Я при надії! – Дивлюся на доньку й згадую себе. Шістнадцять років тому я стояла перед своєю мамою, з тою ж грудкою в горлі й сподіванням, що мене не виженуть, не засудять, не скажуть “ти зіпсувала собі життя”
– Мамо, я повинна тобі дещо сказати! Тільки пообіцяй, що не сваритимеш мене. Вже нічого не змінити…, – голос доньки став таким тихим-тихим. Я сиділа за кухонним столом, колупаючи виделкою […]
Вадима запросили на співбесіду. Він прийшов вчасно. У відділі кадрів біля комп’ютера сиділа якась симпатична дівчина. Вадиму вона чомусь здалася дуже знайомою. – Здрастуйте, я прийшов на співбесіду, ось мої документи, – сказав він. – А ми з вами, часом, не зустрічалися? Дуже обличчя знайоме… Дівчина на нього майже не глянула. – Доброго дня, давайте документи і почекайте, – сухо сказала вона. Дівчина відкрила резюме Вадима, почала читати, і раптом… Засміялася! – Ой, та це ж ти! – вигукнула вона. – Ти мене теж не впізнав? Це ж я! Ти забув мене? Вадим глянув на цю дівчину і раптом спохмурнів від несподіваної здогадки
Звільнення з роботи за скороченням для Вадима було несподіваним. Як же ж так, адже він один із найкращих фахівців відділу?! Та його підвищити обіцяли, і раптом звільнення?! Розбиратися не було […]
Своїх онуків я справді люблю по різному. Ну а як можна любити Алісу, якщо вона непосидюча дитина, наче вихор емоцій, який ніколи не стихає? Натомість Артемчик, мій любимчик і це логічно. Він наче ангелик. Якось заходжу в кімнату, а він читає книжку, або ж лего складає. Але одного разу дійшло надто далеко. Вони обидвоє були у мене в суботу і гралися, і випадково Аліса штовхнула Артема
Своїх онуків я справді люблю по різному. Ну а як можна любити Алісу, якщо вона непосидюча дитина, наче вихор емоцій, який ніколи не стихає? Натомість Артемчик, мій любимчик і це […]
-Іване, якщо підеш на ліво, я тебе прямо до твоєї голубки і відправлю! У мене все готово, я вже сумки тобі зібрала! Він зрозумів, що не може сказати Аллі правду. Тому він просто відповів
Марина вирішила виїхати закордон. Португалія була для неї шансом. Шансом заробити гроші на квартиру, на навчання, на краще майбутнє для себе і для сім’ї. Її рідне село не дало їй […]
Після розлучення донька повернулася до моєї квартири разом з моєю онукою. Але тепер я думаю про те, що мені доведеться їх виселяти.
Після розлучення моя дочка повернулася жити до мене, прихопивши з собою дитину – і не збиралася їхати. Я придбала цю квартиру завдяки невтомній праці, стресам та фізичним навантаженням, щоб дозволити […]
—Я одягаюся в секонді, бо ми економимо на всьому, а в кишені чоловіка знаходжу чек на шалену суму, Парфуми за 18 тисяч гривень, і не для мене, я чуть язика не проковтнула
Стрітення — це завжди було для Галини особливе свято. Це Стрітення виявилося незвичайним. Вона ніколи не могла уявити, що її життя раптом розколеться на дві частини — до і після цього […]
— Але в Маринки років із 20-ти в голові були тільки гульки, – каже Раїса Іванівна, – можливо, і не помітили б люди, не звернули б уваги, зараз багато молодих і “гучних” дівчат, але надто свіжі були ще в пам’яті викрутаси рідної матусі. Так і казали, що терен груш не родить. Син Раїси Іванівни звернув на Марину увагу, коли тій виповнилося 23 роки і її «основні подвиги» вже залишилися в минулому, але все одно майбутня свекруха не зраділа майбутньому оформленню стосунків сина і Марини
— Бісить те, що вона зараз буквально господиня становища, – каже Раїса Іванівна про все ще законну дружину свого сина, – він на розлучення подати не може, тож гуляє вона […]
— Сиділа вдома понад півроку, проїдала те, що заробила, навіть, я б сказала, не особливо заощаджувала, – відповідає Валентина Федорівна подрузі. – Тепер, начебто, на роботу вийшла. Запитала онука, скільки мама отримує, до самої ж Юлі й не підступишся. Він, звісно, точної суми мені не назвав, але я й сама не вчора зʼявилася на білий світ. Ну скільки може отримувати лаборант звичайний? Ну явно ж не мільйони! — Ну постривай, зараз відпочине трохи і буде щось інше собі шукати
— І не сказала б я, що там дуже вже вагомі накопичення вона зробила, у людей і більше відкладено, а на лаврах не спочивають, – нервує Валентина Федорівна. — І […]