Мені 46. У шлюбі ми з дружиною вже 24 роки. Нещодавно моє сімейне життя опинилося під загрозою. Я дізнався про зраду дружини
Мені 46 років, і ось уже 24 роки я одружений з жінкою, яку завжди вважав своєю другою половиною. Але нещодавно переді мною постало найскладніше питання, здатне перевернути все моє уявлення […]
Микола пішов у квітковий магазин з самого ранку. Ціни були «ахові», але Микола вибрав найкрасивіші троянди! Не рожеві, а темніші, але й не темно-бордові. Навіть не думаючи, він віддав за квіти велику суму… Вдома було тихо, дружина Валя ще спала. Микола поставив троянди у вазу, приніс у кімнату й прилаштував на комоді, ближче до ліжка. Потім чоловік пішов на кухню. Він нарізав ковбаску, сир і зробив канапки. Микола хотів поїсти один, але чомусь передумав і поставив тарілку з канапками на тацю. Микола зайшов у спальню, і раптом аж стрепенувся від чужого голосу
Вранці Микола прокинувся на світанку, сон йому незрозумілий наснився, моторошний якийсь. Наче пливе він до свого берега, а доплисти не може ніяк, начебто наближається, а потім раз і знову він […]
Іван занедужав. – Іванку, ану-но, випий чаю, – сказала йому дружина Марія. – Не хочу… – пробурмотів він, і байдуже подивився на жінку, яка стояла перед ним із чашкою в руці. – Пий, кажу! – наполегливо повторила дружина. – Тобі треба пити більше теплого. Раптом пролунав несподіваний дзвінок у двері. Марія подумала про щось, поспіхом дала чашку в руку чоловіку, й побігла зустрічати гостей. Невдовзі з коридорі почувся знайомий Івану голос. – Агов! – гукнув він. – Маріє! Хто це до нас прийшов? – Зараз побачиш! – радісно вигукнула дружина, й Іван знову почув знайомий тихий голос. Чоловік аж застиг від несподіваної здогадки
– Ну, цього разу я вже точно все… – думав Іван, лежачи в ліжку з температурою. Лікар був у нього з ранку, прописав купу всього, але нічого зовсім не допомагало. – […]
Тамара вийшла на пенсію. Вільного часу стало багато. Жінці не вистачало простого людського тепла! Аж тут раптом Тамарі подзвонив син Роман. Він запитав дозволу… Переїхати до неї! – Звісно, можна! – сказала Тамара. – А що у вас там сталося з твоєю Мариною? – Розлучаємось, – сухо відповів Роман і кинув слухавку. Тамара вирішила поговорити з невісткою. – Мариночко, що ж вам не жилося?! – ахнула вона. – Роман заробляє, не гуляє, все в дім! Що не так? – Одна з причин – ви, Тамаро Дмитрівно! – раптом хитро посміхнулася Марина. Тамара застигла від почутого з телефоном в руках
Що там говорити, Тамара була рада, коли її сорокарічний син Роман з валізою з’явився на порозі їхньої квартири. Це було таке відчуття, як би пояснити? Ну, таке, наче син ось […]
Любі зрадив чоловік Віктор. Він пішов до її подруги Галі… Пройшов час. – Я хочу зробити дочці сюрприз на день народження, – якось сказала Віктору Люба. Вона подзвонила йому сама. Жінка подумала, що день народження доньки їм треба відзначити втрьох. – Хочу Аліну незвичайно привітати, – продовжила Люба. – Щоб ми були втрьох, як раніше. Ти не проти? – Звісно, я тільки за! – якось надто радісно вигукнув колишній чоловік. І от вони стояли біля школи й чекали Алісу. Віктор тримав повітряні кульки, а Люба – свій подарунок у кольоровому пакеті. Все було добре, як раптом Віктор сказав таке, що в Люби мороз по шкірі пішов
Люба принципово не хотіла жодної допомоги від Віктора, який покинув її понад рік тому. Він зійшовся з її подругою, найближчою, якій Люба з дитинства довіряла всі свої таємниці. Залишившись удвох […]
Від Ганни пішов її коханий Микола. Пішов, не пояснивши причину! – Ми розлучаємось, Ганно, – сказав він. – Не питай мене чому, гаразд? Мені й так важко. Ганна й не питала. Казали, що Микола поїхав десь за кордон і більше про нього вона не чула… Пройшов якийсь час. Ганна йшла вулицею. В руках вона несла невеликий букет – перші тюльпани, які купила собі. Раптом її гукнула якась старенька, яка продавала мімозу: – Дівчино, візьміть ще ось цю гілочку! Вам личить… Так із квітами вона й зайшла в кафе. Раптом до її столика хтось підійшов. Піднявши очі, дівчина аж похитнулася від несподіванки
Місто прокидалося від зимового сну. З даху капала вода, сонце зігрівало ще холодні з ранку вулиці, а повітря наповнювалося ароматом свіжості і чогось невловимо теплого. На календарі було восьме березня. […]
– Олено, на свято нічого не плануй! – радісно оголосив дружині Микола, за тиждень до восьмого березня. – У мене для тебе сюрприз! – А що за сюрприз? – в передчутті запитала молода жінка. – Потім дізнаєшся! – ухилився той від відповіді. – Гаразд! – усміхаючись і аж невитримуючи від цікавості, погодилася Олена… Цілий тиждень вона думала, що ж це буде?! Ресторан? Чи поїздка за місто? А може це буде новий телефон? Її вже почав ламатися, зависаючи в найневідповідніший момент. А вона ж працює менеджеркою з продажу, в автосалоні. Тож без телефону важко… А в п’ятницю Олені подзвонила свекруха і заявила несподіване! Все стало на свої місця
– Олено, нічого не плануй на свято! У мене для тебе сюрприз! – радісно оголосив дружині Микола, за тиждень до восьмого березня. – А що за сюрприз? – у передчутті […]
Після того, як я дозволила племінниці та її родині пожити у моїй квартирі, лише тоді зрозуміла сенс однієї мудрості: не можна надавати послуги родичам.
Я не раз чула попередження про те, що неправильно позичати гроші або надавати послуги друзям і родичам. Я на власному досвіді зрозуміла це, коли дозволила своїй племінниці Аліні та її […]
Я вже прямо сказала дочці, що не маю на весну у що одягтися, а Олеся відповіла, щоб на неї і не розраховувала, бо вона на пам’ятник тату збирає, і хоче не простий, а за 100 тисяч. Але хіба Петро на це заслужив? Він покинув мене і пішов до сусідки через паркан. Але Олесі, правда, завжди допомагав. З тою Валькою в нього дітей не було
Я вже прямо сказала дочці, що не маю на весну у що одягтися, а Олеся відповіла, щоб на неї і не розраховувала, бо вона на пам’ятник тату збирає, і хоче […]
Одного разу, побачивши мене вранці з опухлими очима і зі скрученим від болю тілом, син розлютився і почав благати мене розлучитися з його батьком.
Всі ці роки, живучи з нестерпним чоловіком, я почувала себе як у пастці, з якої не було виходу. Мій чоловік ніяк не міг стати опорою для мене чи наших синів. […]