– Шкода, що ти не можеш до мене приїхати, – зітхнув онук і якось приглушено додав – Тут до багатьох у неділю приїжджають…
– Шкода, що ти не можеш до мене приїхати, – зітхнув онук і якось приглушено додав – Тут до багатьох у неділю приїжджають… Голос Артема пролунав сумно, з якоюсь ноткою […]
До Марини в гості приїхали батьки чоловіка. Зранку вона прокинулася від гуркоту посуду на кухні. Годинник показував 6:30. Хто міг так рано шуміти? Звісно ж, свекруха! – Доброго ранку, – сказала Марина, заходячи на кухню. Людмила Петрівна стояла біля плити, помішуючи щось у каструлі. – А-а-а, нарешті ти прокинулася! – сказала свекруха єлейним голоском. – А я вже приготувала сніданок. Дітей розбудила, вмила, одягла. Вони граються у кімнаті. – Навіщо ви їх розбудили? – запитала Марина. – Сьогодні субота вони зазвичай до дев’ятої сплять. – Режиму треба дотримуватись, – повчально сказала свекруха. – А ще мій син мені вчора на тебе скаржився… – Що-о-о?! – Марина оторопіла від почутого
– Ти уявляєш, вони знову приїхали без попередження! – Марина жбурнула сумку на диван і роздратовано видихнула. – Просто подзвонили з дороги: «Ми вже підʼїжджаємо до вашого будинку, зустрічайте!» – […]
Віра була на роботі. Вона вже збиралася йти додому. Дівчина одягала куртку, як раптом пролунав наполегливий і вимогливий стукіт у двері… Так стукають тільки коли щось дуже треба. Начальник Віри – Андрій Юрійович, невдоволено скривився і глянув на годинник. – Зачинено ж, – пробурмотів він, але все таки подався до дверей. За склом маячила висока постать. Молодий чоловік тримав щось маленьке, загорнуте в куртку. Віра побачила його розпатлане темне волосся, окуляри в тонкій оправі, шарфик, що збився набік… – Допоможіть, будь ласка! – голос у незнайомця був схвильований. Віра застигла від несподіванки
Віра була на роботі. Стукіт у двері пролунав, коли вона вже вдягала куртку. Наполегливий, вимогливий – так стукають лише коли дуже треба. Андрій Юрійович невдоволено скривився, глянув на годинник. – […]
На краю села, поряд з лісом, знаходився будинок Каті, жінки, яка колись була дбайливою матір’ю та господинею. Залишившись сама, вона поринула самотність.
На краю села, поряд з лісом, знаходився будинок Каті, жінки, яка колись була дбайливою матір’ю та господинею. Її діти, Таня та Савелій, виросли та створили власні сім’ї. Таня під тиском […]
Я була дуже здивована, коли через багато років з’явився рідний батько моєї дитини. На щастя, син повівся правильно – і я повністю підтримала його дії.
Коли лікар оголосив про народження мого сина і попросив контакти батька, я зі сльозами на очах оголосила, що ніякого батька немає. У свої 20 років я відчувала себе пригніченою і […]
Люба закохалася. І закохалася не в когось, а в свого начальника! Аркадій Петрович був дуже багатим. І спадщину він мав від батьків і сам заробляв дуже добре. А Люба була звичайною працівницею. Та довкола нього такі жінки крутилися, куди там їй! – Любо, тобі підробіток не потрібний? – спитала якось її колега Галина Василівна. Підробіток Любі був потрібний. Гроші витрачати вона не вміла… – Потрібний! – сказала Люба. – А що це за робота? Галина Василівна якось хитро подивилася на неї. Дівчина застигла від здивування
Ох якби була жива бабуся Люби, вона б підказала їй, як підкорити серце Аркадія Петровича, а так… Аркадій Петрович був головним лікарем, відомим професором, а ще дуже багатим. І спадщину […]
— І нетактовні запитання були, – згадує вона. – Ми ж навіть моїм батькам намагалися нічого не пояснювати, неприємно ж, коли до тебе буквально в труси лізуть. І підозри свекрух, і натяки сестри чоловіка, яка заводила розлогі промови, мовляв, спочатку на переривання біжать жінки, а потім хочуть вже дітей, а не виходить. Не прямо про мене говорила, але було неприємно. І промови її ж про те, що сім’я без дітей – не сім’я
Я стільки років на цю дитину чекала. Точніше, не цієї, а взагалі! – засмучена Алла. – Мені свекри постійно робили та й мої батьки ставили запитання: коли ж, нарешті? — […]
Я купила будинок в Карпатах, сама живу в Італії поки що. Мама наполягає, щоб я в будинок пустила жити сестру з родиною – у них четверо дітей, а вони однокімнатну квартиру у Франківську орендують. Я, чесно кажучи, навіть не знаю, що про це думати. Будинок я купила собі. Це була моя мрія – мати місце, куди можна втекти від усього світу, насолоджуватися горами, повітрям, спокоєм. Я стільки років працювала, збирала
Я купила будинок в Карпатах, сама живу в Італії поки що. Мама наполягає, щоб я в будинок пустила жити сестру з родиною – у них четверо дітей, а вони однокімнатну […]
Іван прийшов з роботи і одразу зайшов на кухню до дружини. – Оля, нам треба поговорити, – сказав він. – Закрий, на кухню двері, щоб діти не чули цієї розмови! – Щось сталося? – запитала Оля, закриваючи двері. – Щось із роботою? – Ні, з роботою все гаразд. Справа в тому, Оля, що я від тебе йду! – Що? – Ольга дивилася на чоловіка і не могла зрозуміти сенс фрази. – Куди ти йдеш? – Не куди, а до кого. До іншої! – спокійно додав Іван. – Як до іншої? Цього не може бути! – Ольга здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
Ольга не просто була заміжня, вона справді була за чоловіком, як за камʼяною стіною. Як сказав чоловік, так і буде. Він був главою сім’ї, вирішував усі важливі питання, а Оля, […]
Віктора прийшов до своєї нареченої Катерини у гості. – Кохана, у мене до тебе серйозна розмова! – одразу сказав він. – Я тебе слухаю, – Катя уважно подавилася на чоловіка. – Ти ж пам’ятаєш, що у нас з тобою незабаром весілля, – почав здалеку Віктор. – Так, – кивнула дівчина. – Так от, я скасовую наше весілля! Я на тобі не одружуся! – вигукнув Віктор. – Як скасовуєш? Чому? – здивувалася Катерина. – А за це подякуй своїм батькам! – невдоволено буркнув Віктор. – Батькам? А вони тут до чого? – Катя здивовано дивилася на нареченого, не розуміючи, що відбувається
Віктор жив у бідній родині. Всі його друзі були більш забезпечені, тому Віктор завжди почував себе дещо не таким. Йому теж хотілося гарне брендове вбрання, нормальний телефон, а не той, […]