— Доню, як це так, ти хочеш віддати дітей сестрі? — накинулася на мене мама. — Матусю, ми всі порадилися і вирішили, чи двійнятам так буде краще, і нам з чоловіком легше. А що, зарплата у нас маленька, жити в Україні зараз тяжко. А Андріана живе в Іспанії, живе заможно, а своїх діток Бог їм не дає. Так краще, ніж всиновлювати чужих, нехай забере наших
— Доню, як це так, ти хочеш віддати дітей сестрі? — накинулася на мене мама. — Матусю, ми всі порадилися і вирішили, чи двійнятам так буде краще, і нам з […]
Коли моя дочка повідомила, що її свекрам буквально нема де жити, я відразу сказала, щоб запрошувала їх до нас. Розмова йшла про тимчасовий період – доки знайдуть роботу, накопичать гроші на власний будинок, хай і невеликий, у нашому селі.
Коли моя дочка повідомила, що її свекрам буквально нема де жити, я відразу сказала, щоб запрошувала їх до нас. Розмова йшла про тимчасовий період – доки знайдуть роботу, накопичать гроші […]
Колеги вважали Людмилу спокійною жінкою, для якої сім’я завжди була на першому місці. Але ніхто не знав про ту боротьбу, яку жінка вела сама.
Людмила завжди зображала на роботі спокійну та доброзичливу жінку, завжди готову допомогти порадою. Вона казала колегам, що універсальних рецептів щастя немає, і кожна сім’я має знайти свій шлях. На роботі […]
– І що, мені на сьомому десятку по чужих кутах тепер блукати?! – Продовжувала плакати Ніна Петрівна. – Дожила…
– Господи, я – безхатько! – ридала Ніна Петрівна на кухні подруги Каті. – На старості років залишилася без квартири! – А я тебе попереджала, – примовляла Катя. – Чоловік […]
Мурчику, неділя сьогодні, кого б це до нас принесло в таку завірюху? – Василина неохоче пішла відчиняти двері, бо почула, що рипнула її хвіртка. На порозі стояв Михайло з конвертом у руках. Він завжди приходив до неї раз в квартал, приносив гроші, які син Василини передавав їй з Америки. На картку скидати гроші було незручно, бо найближчий банкомат аж в райцентрі. А Михайло все життя пропрацював на пошті, він в тому розуміється, тому син передавав гроші йому, а він вже заносив їх Василині
– Мурчику, неділя сьогодні, кого б це до нас принесло в таку завірюху? – Василина неохоче пішла відчиняти двері, бо почула, що рипнула її хвіртка. На порозі стояв Михайло з […]
Юрко прийшов з роботи, Таня плакала. Вона не помітила, що він затримався, що вже настав вечір. Він обійняв її і сів поруч. Він допитувався, що сталося, але Таня вперто мовчала.– А я ось тобі квітку приніс, дивись, яка гарна.Юра простягнув горщик з орхідеєю, і Таня важко видавлює з себе посмішку.– Дякую.Наступного дня Таня занедужала і відпросилася з роботи.
Таня сиділа і здивовано дивилася на залишену в кишені чоловіка писульку, інакше це не назвеш. Може це якийсь жарт? І якщо спочатку мозок завзято шукав “логічні” докази, що правдою це […]
Рита вирішила, що поки мама Кості у від’їзді саме час спробувати його перевиховати, вона взяла на роботі два тижні відпустки, а ввечері «заслабла».Прибирала, нахилилася за брудними шкарпетками коханого, і тут у неї «перехопило» спину, в очах «потемніло». Вона демонстративно схопилася за голову.– Ой, Костик, допоможи щось спину перехопило, не можу розігнутися.Чоловік підбіг і допоміг Риті дійти до ліжка, вона зручно лягла на подушку.– Ой, як болить, – тихенько стогнала Рита.– Може швидку? – запитав Костя.– Та ні, милий, мені просто потрібно відлежатися, так їсти хочеться може приготуєш що-небудь? – обережно почала дівчина.– Я? Але ж я не вмію! І мама так невчасно поїхала, що ж робити?– Ти все зможеш, ти ж у мене молодець.І Костя побрів на кухню, довго там щось робив. А потім приніс Риті на таці смажену картоплю і салат. Дівчина тихенько підвелася і почала їсти.
Рита повернулась з відрядження. Зайшла у квартиру і ледь не зомліла. -Так, що ж це, – мало не впала, та ще й колготки порвала. – Костя, а чому тут все […]
На нашому скромному весіллі всі люди заглядалися не на мене, а на мою свекруху. Я сама здивувалася дуже, коли побачила її вперше.
Я розумію, що багато людей не зрозуміють мене. Хоча, можливо, знайдуться і ті, хто мислить розумно, думає про своїх дітей та онуків, а не лише про свої інтереси. Я ніколи […]
А ти думала, що я тебе вічно чекатиму з тої Італії? Вибач, Люба, але це занадто. Ти 15 років там сидиш, а мені що робити? – Степан зовсім не почувався винним. – І, до речі, не вигадуй собі нічого, – додав він і кудись пішов. Я розкладала речі з сумок, бо лише вранці переступила поріг рідного дому, але в душі моїй не було радості, яка завжди була присутня, коли я приїжджала додому. Цього разу у мене була така дилема, що я просто не знала, що мені робити. Я зрозуміла, що у мого чоловіка на стороні є дитина
– А ти думала, що я тебе вічно чекатиму з тої Італії? Вибач, Люба, але це занадто. Ти 15 років там сидиш, а мені що робити? – Степан зовсім не […]
Одного разу Іван стояв біля хвіртки своєї улюбленої дачі та дивився на жінку, яка поралася на його грядках. Її довге волосся було зібране в хвостик, на руках були великі рукавиці. Та Іван не міг зрозуміти: що ж вона тут робить? Справа в тому, що шлюб із її дочкою розпався між ними ще шість років тому, і він щиро вважав, що назавжди залишив у своєму далекому минулому все, що пов’язано з їх сім’єю. – Добрий день, Іване! – чемно мовила жінка, підводячи очі від землі. – Як ся маєш? Це була Лідія Дмитрівна – колишня теща Івана. Побачивши її, чоловік, на великий подив для себе, відчув себе ніяково, ніби його застали зненацька
Іванові просто дуже подобалася його дачна ділянка. Тут було так тихо та спокійно, що такого раю він не бачив ніде. Дача була справжнім райським куточком, місцем, де він міг сховатися […]