Настя сиділа на краю дивана, тримаючи телефон у руках. Її пальці тремтіли, коли вона перечитувала повідомлення від брата: «Бабусі не стало пів року тому. Тітка Тамара і дядько Петро вирішили нам не говорити». Очі сповнилися сльозами, але вона змусила себе заспокоїтися. Усередині вирувало обурення, змішане зі смутком. Вона глянула на чоловіка Сергія, який сидів навпроти неї, схрестивши руки на грудях. Його обличчя було похмурим, очі дивилися на Настю пильно, ніби шукали відповіді на запитання, яке Сергій ще не встиг поставити вголос. – Я це так, Настю?! – почав він, ледве стримуючи роздратування. Настя не знала, що й сказати
Настя сиділа на краю дивана, тримаючи телефон у руках. Її пальці тремтіли, коли вона перечитувала повідомлення від брата: «Бабусі не стало пів року тому. Тітка Тамара і дядько Петро вирішили […]
Рита повернулася додому з важкими пакетами у руках. – Привіт, кохана! – усімхнувся Іван, вийшовши в коридор зустрічати дружину. – Ну, як шопінг? Рита не відповідала, вона мовчки опустилася на пуф, який стояв в коридорі. – Кохана, щось сталося? – захвилювався чоловік. – Не знаю… Я не знаю, як тобі розповісти, – тихо сказала Рита. – Що розповісти? – здивувався Іван. – Ми з тобою розлучаємося! – на одному подиху вигукнула Рита. – В сенсі розлучаємося? Як розлучаємося? Чому? – Іван здивовано дивився на Риту, не розуміючи, що відбувається
Рита бігла по торговому центру з купою пакетів, обганяла людей на ескалаторі, поспішала і сварила про себе недолугого хлопця Івана, який не мав машини, щоб зустріти її і довезти з […]
– І не соромно? З її власного будинку – і сплавити! Ви ж у її квартирі живете!
– Олексій! Ти це бачив? Як це розуміти? А попередити не можна було? – Іду. Ну, що там ще трапилося? – Сорокарічний чоловік роззувся і з сумками зайшов на кухню. […]
– Знайдемо, куди тебе поселити, не хвилюйся. Та й взагалі, я думаю, що гроші з продажу твого будинку підуть на розширення нашого житла. – А мені де тоді жити?
Молоде подружжя ніяк не очікувало, що їхні матері можуть так швидко потоваришувати. Вони обмінялися номерами телефонів на весільній урочистості, та роз’їхалися у свої міста. Обидві жінки проживали у різних кінцях […]
– Ти чим займалася весь день? Спала? Правильно мама моя каже, що ти ледарка, з’явилась дитина і думаєш королевою стала? У вас таке призначення, дітей плодити і їсти готувати, затишок забезпечувати чоловіку, а ти з цим впоратися не можеш. Ну чому ти така, скажи мені?
– А що поїсти нічого немає? – Вадим невдоволено закрив дверцята холодильника, втупився очима на Олену, – Ти чим займалася весь день? Спала? Правильно мама моя каже, що ти ледарка, […]
Я не можу у тебе прийняти ці гроші, я знаю, як важко ти їх заробила. Дякую, Маріє, але я якось сама справлюся, – кажу. – Софійко, ми з тобою не перший день знаємося, бери, вони мені зараз не потрібні, і так просто так лежать. Ти зараз своє питання закрий, а поки мені гроші знадобляться, то віддаш, – переконувала мене подруга. Я сиділа навпроти неї і просто не вірила, що бувають ще такі люди як вона – щирі і безкорисливі
– Я не можу у тебе прийняти ці гроші, я знаю, як важко ти їх заробила. Дякую, Маріє, але я якось сама справлюся, – кажу. – Софійко, ми з тобою […]
У середині столу невелика чавунка, яку щойно витягли з печі, випромінювала жар і неповторний аромат тушкованої картоплі. Поруч на тарілці гіркою мариновані огірочки і дрібні помідори, зверху лежали зелені хвости цибулі, з дрібними білими головками. З іншого боку тарілка з салом. Не засушеним і вкритим кіркою з солі, а таким рівним, з двома акуратними прожилками м’яса. Запах часнику від сала виходив такий, ніби його щойно обваляли в ньому
— Василівно, кажуть у нас у селі весілля скоро? Жінка, яка укладала покупки у велику господарську сумку, стрепенулася. — А я звідки знаю? У кого весілля? Ти, Клавко, вічно так. […]
У сина Ніни та Олега був день народження. Вся сімʼя зібралася за святковим столом. Варто було Андрійку задути свічки, як у двері подзвонили. – Хтось прийшов тебе привітати? – усміхнулася Ніна до сина. – Я відкрию, – промовив Діма. Чоловік пішов відкривати, а Ніна з сином залишилися за столом. – Ну, хто там прийшов? – гукнула Ніна, коли помітила, що Дмитро довго не повертається. Ніна встала з-за столу, і вирішила сама перевірити, що це за гість прийшов привітати їхнього сина. Ніна вийшла в коридор і…ахнула від побаченого
Ніна дуже любила Олега. Так сильно, що прощала йому буквально все. Одружилися вони, коли Ніна була ще зовсім дівчинкою. Щойно дев’ятнадцять виповнилося. За Олегом вона бігала з шістнадцяти років, навіть […]
Невдовзі після їхнього весілля з Ігорем, коли вони вже збиралися перебиратися на орендовану квартиру, бабуся нареченої пішла з життя, залишивши внучці у спадок великий будинок.Обстеживши спадкову нерухомість дружини, Ігор виявив, що там не так погано, як вони думали. Будинок був хоч і занедбаним, але міцним, а ділянка досить великою і родючою.– Ти знаєш, що при розлученні спадкове майно не ділиться? – саркастично помітила Віра. – Сподіваюся, ти не збираєшся працювати на чуже добро.– Не збираюся, – відповів тоді Ігор, але Віра рано зраділа. – Не збираюся я розлучатися.
Ігор не підозрював, що на нього чекає вдома, тому повертався у чудовому настрої. Був вечір п’ятниці, попереду маячили вихідні. І хоча на суботу і неділю були заплановані домашні клопоти, вони […]
– Нероба! – гукав Віталій. Спокій Наталії його ще більше дратував, і йому дуже хотілося вивести її з рівноваги. – Я один тут працюю! А тобі все б тільки їсти і жити на втіху! І що ти без мене робитимеш?– Ще еклер куплю, – спокійно сказала Наталя, відкушуючи другий еклер.– Ти мене ніколи не любила! – не вгамовувався Віталій, ще більше ображаючись через байдужість Наталії. – Егоїстка! Все, з мене вистачить, я йду!– Угу, – відповіла Наталя. – Ну тоді ключі залиш, вони ж тобі вже не знадобляться.
– Все! Набридло! Так більше жити не можна! Я йду! – вигукував Віталій, розмахуючи руками. Він кидав свої речі у валізу, в цей час голосно сварився з Наталею. Нехай чує, […]