Юля виходила заміж. Її мати Віра Антонівна була проти. – Мамо, ти не розумієш! – сказала Юля. – Мій Артем дуже добрий! Ти сама зрозумієш, коли з ним ближче познайомишся. – Добрий? – запитала мати. – Та для кого він добрий, Юлю?! Знаю я цих добрих. Ох буде тобі ще з твоїм Артемом, ох буде… – Мамо, ми ж з Артемом нічого не просимо, – сказала дочка. – Весілля ми самі влаштуємо, тож не хвилюйся. – Самі? – здивувалася Віра Антонівна. – Ну, ну… А Юля чомусь загадково посміхнулася… Весілля справляли у невеликому кафе. І там Віру Антонівну чекав несподіваний сюрприз! Гостей було небагато, і раптом… Віра не повірила своїм очам
Коли дочка так нерозумно завагітніла, Віра Антонівна від досади місця собі не знаходила. Ну, це ж треба було так все встигнути зіпсувати! Тепер доведеться на її шлюб із цим хитрим […]
Не наша була невістка і не змогла я з таким вибором сина змиритися. Де ж то видано з роботи привезти собі жінку, яка нічого про наше життя не знає і не шанує? Кутя у неї каша, в неділю може пральну машину включити, до церкви в такому йшла, що я синові сказала: – Я ще в тому селі маю жити, вертайтеся назад!
То не дивно, що не довго вони нажилися. Ні, я розумію, що є дівчина міська, яка не знає і не хоче знати сільської роботи чи життя, але принаймні має бути […]
Надія з дітьми поїхала у своє рідне місто. Вона хотіла відвідати свою бездітну тітку Віру – сестру матері. Ну і могилки батьків прибрати треба було… Діти були спочатку з нею, а потім залишилися погостювати у двоюрідної бабусі. Добре були літні канікули… Надія вперше за довгий час відчула себе вільною людиною. Вона навіть зрозуміла, що не дуже й хоче їхати додому. А вдома, як виявилось, її ніхто й не збирався чекати! – Я сказав, віддавай ключі від квартири! – зустрів Надію чоловік Роман. – Все, це фінал нашого сімейного життя! У мене Ліля вагітна. – Романе, але як же так? – Надія не вірила своїм вухам
Колись Надія була першою красунею курсу в інституті. Вони з Романом разом навчалися, мріяли. Надія взагалі мало була схожа на типових дівчат їхнього віку, серйозна, майже не фарбувалася, жила з […]
– Ірина зробила велику помилку! Зачепила чоловіка за його его! Так-так, навіть у таких, як Віталік все ж таки є почуття власної гідності
Сварки у Віталія та Ірини були, як за розкладом. Стандартно – десь раз на місяць. Ірина взагалі була з характером: запальна, емоційна. А в чоловіки обрала собі абсолютно протилежну людину […]
– А я свій вік тут доживатиму, біля рідних, – з полегшенням подумав літній чоловік, зайшов у двір, і впевнено попрямував до ґанку своєї рідної хати
Знову виглядаючи надвір через паркан, Сергій Іванович засмучувався. – Ну чому вони так довго, обіцяли зранку, а тут уже й вечеря скоро. Вважай субота вже минула, завтра до обіду залишаться, […]
– Як це так?!, – обурювалася Ольга в слухавку. – Ви ж мені обіцяли, Зіно… Це не по-людськи! Домовилися ж. – Домовилися, – сказала Зіна. – Але чоловік вчора дав завдаток за будинок. А сьогодні і гроші привіз. Вибач… Розмовляти більше не було про що. Сусідка продала будинок, який обіцяла Ользі, іншому. Ольга поклала телефон у кишеню і вийшла на вулицю… Зіна передзвонила за кілька хвилин і весело так сказала: – Петро Андрійович ключі в тебе забере завтра! Будь вдома! Весь ранок наступного дня Ольга була сама не своя. – Хазяйко, є хто вдома?! – раптом почувся з вулиці голос. Ольга прислухалася й застигла від здивування
– Як це так?! Ви ж мені обіцяли, Зіно… Це не по-людськи! Домовилися ж, – обурювалася Ольга в слухавку. – Домовилися. Але людина завдаток учора дала, а сьогодні гроші всі […]
— Ти серйозно? Продати мою квартиру тільки для того, щоб тобі та твоїм батькам було краще?
— Ти чуєш, що говориш? Ти хочеш, щоб я продала квартиру тільки для того, щоб догодити твоїй родині? — Віка стояла посеред кухні, невисока, тендітна, з недбало зібраним у пучок […]
Оксана підʼїхала до великого шикарного будинку. Жінка приїхала по роботі – господарі планували ремонт, а вона мала робити дизайн. Зустріли її привітно і провели до господаря. – Олексію Дмитровичу, це до вас! – сказала літня жінка – помічниця по господарству. – А ви пунктуальні, – сказав господар, вставши з-за столу. – Я поспішаю в офіс, давайте обговоримо деталі і можете приступати… Незабаром він поїхав, а Оксана почала оглядати житло. Ремонт був потрібний тільки на першому поверсі. Тільки вітальня, спальня і кухня. Оксана робила заміри у просторій кімнаті з виходом у сад, коли двері спальні раптом відчинилися. Вона застигла від несподіванки
Після розлучення з чоловіком та переїзду у свій однокімнатний «особняк» на п’ятому поверсі старого будинку, Оксана особливо не засмутилася. Так, звичайно, розчаруватися в чоловікові, якому присвятила майже десять років, включаючи […]
Алла дрімала у своїй кімнаті. – Привіт, кохана! Я вдома, – двері у спальню відкрилися, і жінка почула голос чоловіка. – Привіт, – усімхнулася вона, відкривши очі. – Зараз, я вечерю розігрію. Алла почала підводитися з ліжка. – Не квапся, там мама на кухні, вона все приготує, – відповів Юрій і вийшов. Алла ще декілька секунд посиділа на ліжку, а потім підвелася і попрямувала на кухню. Тільки-но жінка вийшла в коридор, то почула, що Юрій про щось розмовляє зі своєю матірʼю. Алла тихенько підійшла до дверей кухні, прислухалася до розмови чоловіка та свекрухи і…заціпеніла від почутого
Алла дістала кілька варених яєць із холодильника. Останнім часом їсти не хотілося, але слід якось підтримувати організм, щоб не нашкодити дитині. Наливши склянку яблучного соку, вона присіла за стіл, але […]
А він, захлинаючись від ридань, переривчасто говорив: “Я всім заважаю… Ти тільки не віддавай мене в інтернат, не віддавай, бабусю, миленька, я тебе благаю”. — Мама не бере, і тато не хоче… А тобі в лікарню треба, я ж чув… Ти мамі говорила… Питала, куди мене подіти? Може буде краще коли мене не буде на цьому білому світі, бабусю
— Може мені не треба жити, бабусю? Дитина сказала це тихо, напівголосно, але бабуся, яка розмовляла телефоном із його мамою, почула, кинула слухавку, повернулася до нього. По його щоках текли […]