Одного разу, повертаючись додому, я випадково зазирнув у її робочий кабінет. Там, на столі, мене вразив відкритий ноутбук з незвичною сторінкою бронювання готелю. Розташований далеко від нашого міста, цей запис не входив у її звичний графік – місце, куди вона ніколи не згадувала про поїздки. – Анно, що це за резервація? – запитав я стримано, коли вона повернулася додому. Вона зупинилася на мить, а потім тихо пояснила, що мала термінову зустріч з клієнтом, хоча в її голосі було чути невпевненість
– Анно, що з тобою коїться? Що це за незрозумілі зустрічі та телефонні дзвінки посеред ночі?, – сказав я роздратовано дружині. – Борисе, ти завжди все перебільшуєш, це лише робочі […]
Але щось у цій ситуації не давало їй спокою. Можливо, той факт, що цей кіт так наполегливо повертався, попри всі спроби його прогнати? Яка ж це відданість! Не в кожної людини вона є.
До чергової кімнати влетіла Ірина — молоденька, тільки після училища. Очі сяяли, щоки палали: — Тетяно Сергіївно! Він знову тут! Уявляєте? — Хто «він»? — завідувачка втомлено потерла перенісся. Нічна […]
Літня жінка розуміла, що у квартирі сина вона тягар. Тому, спакувавши валізи поїхала туди, де була її душа
Бабуся Зіна довгий час була тягарем для своєї сім’ї, хоча ні в кого не вистачало духу сказати їй про це прямо. Однак їх поведінка робила це очевидним. Син постійно перебував […]
Віктор вирішив привезти Олю до батьків, щоб познайомити її з родиною. «А раптом я їм не сподобаюсь?» – хвилювалася дівчина, коли вони наближалися до будинку. «Не переживай, ти ідеальна!» – заспокоїв її Віктор, відкриваючи двері. В коридорі їх зустріла мама Віктора, Євгенія Віталіївна. «Мамо, це Оля!» – представив він свою дівчину. «Ти ж говорив, що хочеш познайомити нас з нареченою», – здивувалася жінка, дивлячись на Олю. «Так, це саме вона!» – усміхнувся Віктор. «Дивно…» – промовила свекруха з підозрою. Цей день Оля запам’ятала на все життя.
Оля закохалася у Віктора з першого погляду. Високий, русявий молодий чоловік із ясними синіми очима підкорив її своїм спокоєм, розважливістю та добротою. Незважаючи на десятирічну різницю у віці, вже наявний […]
– Ну, що, Василю, заспокоїлися твої родичі? – запитала Світлана у чоловіка, який щойно повернувся додому. – Ага, заспокоїлися! – відповів він. – Їм ця квартира ще років двадцять поперек горла стоятиме
– Ну, що, Василю, заспокоїлися твої родичі? – запитала Світлана у чоловіка, який щойно повернувся додому. – Ага, заспокоїлися! – відповів він. – Їм ця квартира ще років двадцять поперек […]
– Оксанко, а ви вже розрахувалися з тим боргом, чи ні?, – сказала мені одного дня свекруха. Я буквально отетеріла. Про який борг ідеться? Адже ми з Русланом начебто не брали жодних кредитів. Принаймні не в межах нашої родини. Моя свекруха, видно, зрозуміла, що я не в темі, й замовкла. Справа закінчилася незручною тишею. Пізніше я випитала з неї деталі: виявляється, Руслан уже кілька місяців позичає гроші у її подруги, а також у самих моїх свекрів
– Ми по вуха в боргах, а тобі смішки в голові? – я ледве стримувала обурення, коли мій чоловік Руслан знизав плечима, ніби все це дурниці. – Та розслабся! Якось […]
” А ти чого така хитра? Знову нишком відвезла своїх дітей до мами на все літо? Май совість” — Богдана навіть не привіталася, а з порога почала дорікати молодшій сестрі
«Нічого страшного, купиш їм щось. Вони ж твої рідні онуки», — відмахнулася Андріана. Якщо чесно, мама сама не хоче брати дітей сестри Андріани до себе в село. Андріана привозить їх […]
Люблю дочку, але жити з нею на одній території немає жодних сил. Нехай викручується, як хоче, а мені моє життя дорожче
Люблю дочку, але жити з нею на одній території немає жодних сил. Нехай викручується, як хоче, а мені моє життя дорожче. Вже п’ять років, як я вдівець. Не зміг вберегти […]
Оце гріх, мабуть, таке було зробити в сьогоднішній день Благовіщення, але я нарешті вигнала, власне, свою свекруху з хати. Бо вже була остання крапля. Приходить, значить, сьогодні, залітає. Побачила, що в мене працює машинка. Як розволалася. — Ти що, в таке свято? Виключи негайно! Я їй кажу: — Мамо, нічого, що в мене троє дітей? Якщо я хоч день не поперу, то ми просто завалимося брудним одягом
Оце гріх, мабуть, таке було зробити в сьогоднішній день Благовіщення, але я нарешті вигнала, власне, свою свекруху з хати. Бо вже була остання крапля. Приходить, значить, сьогодні, залітає. Побачила, що […]
Ми зі свекрухою перетнулися в коридорі, коли вона знову прийшла до нас “просто так,” із великим пакетом сумнівних продуктів і критикою на язиці. Я вирішила озвучити все, що наболіло: – Скажіть відверто, чому ви ставитеся до мене як до ворога? Я ж нічого поганого вам не робила. Я щиро вас поважаю, ви – мама Артема, але постійно отримую ляпи у відповідь. Вона секунду зважувала, чи варто щось казати, але врешті лише похитала головою й видала фразу, від якої я відчула, як земля йде з-під ніг
– Ти взагалі розумієш, що зруйнувала Артемові життя? – Свекруха глянула таким холодним поглядом, що в мене побігли мурашки по спині. Я сиділа навпроти неї за кухонним столом і вдавала, […]