Марійка прийшла додому в сльозах. Її улюблений песик Малюк втік від неї на прогулянці. Всю ніч Марійка її мати й коханий матері Олексій шукали Малюка, але так і не знайшли… – Може, й на краще! – раптом сказав Олексій. – Тепер у вас є я! Будете дбати про мене. Чоловік засміявся. – Зовсім не смішно! – знову заплакала Марійка. Мати обійняла дочку і з докором подивилася на Олексія. – Та годі вам, прибіжить ще ваша собачка! – відмахнувся Олексій. Марійка з друзями влаштували пошуки. Знайшли Малюка у якоїсь старенької бабусі. Коли вони дякували старенькій, що та прихистила собачку, бабця раптом розкрила несподівану таємницю
Жанна стояла біля вікна, дивлячись на вулицю, де сонце гралося в листі дерев. Її думки металися, не знаючи, куди приземлитися. Перед нею стояв вибір, який здавався неможливим: кохана людина чи […]
Як добре, коли тебе не забувають чужі. І як прикро, що не згадують рідні…
Дід Микола сидів на ґанку, спираючись ліктями на коліна, і дивився, як сонце повільно ховається за обрієм. Вечірнє небо розквітло насиченими фарбами – золотисте світло мінялося червоними сполохами, а далі, […]
То я не зрозуміла, ти будеш святкувати свій день народження чи ні? – питаю я Ірину, свою молодшу сестру. – Не знаю, але швидше за все, що ні. Ти ж бачиш, яка у мене ситуація, – каже Іра. – Але ж у тебе ювілей, сестричко. Не гоже навіть кави не випити, – я з усіх сил старалася переконати Ірину, що зовсім нічого не святкувати в свій 35-річний ювілей – це теж не варіант. До того ж, я вже і придумала, що я сестрі подарую
– То я не зрозуміла, ти будеш святкувати свій день народження чи ні? – питаю я Ірину, свою молодшу сестру. – Не знаю, але швидше за все, що ні. Ти […]
— Все, домовилася, завтра о восьмій у тебе співбесіда. — Як? – злякалася Віра. – Як завтра? — Ну так. Ось тобі телефон і адреса. Я часто їй коменти пишу, вона мене вже знає, тож кредит довіри в нас є. Віра не особливо вірила в успіх цієї витівки, але й син висловився за: — Мамо, та ти ж створена для цього! Ось Віка молодець, як я сам до цього не додумався! Ну скільки можна в школі за копійки працювати
— Це ти в усьому винна! – кричав син. – Навіщо взагалі я зʼявився на білий світ від цього пияки? Від образи у Віри перехопило горло, і дурні сльози підступили […]
— Відчуваю, небагато мені залишилося, зовсім небагато… Віра намагалася вмовляти бабусю, але та лише негативно хитала головою: — Ні, Вірочка, скоро вже, зовсім скоро… Я б і рада ще пожити, та зносився мій земний вигляд, – і помовчавши, додала. – Я сама в цьому й винна
Бабуся Віри ніколи не робила помилок. І важливі поради давала «як у воду дивилася». До неї зверталися по пораду знайомі, вона нерідко й відмовляла, посилаючись на самопочуття, але у важливих […]
Мирон навіть не міг очікувати чим його мати буде займатися приходячи до них, замість того, щоб провести час з рідним онуком
«Чому ваші свати не віддали вам одну зі своїх квартир? Що за жадібність?» – говорила жінка. Мирон з мамою не спілкується уже два з половиною роки. Чому? Вся справа в […]
Олеся вирішила приїхати в гості до брата. У Славка народився син, і Олесі захотілося відвідати племінника. Жінка накупила подарунків, та сюрпризом вирушила додому. Вона відразу вирішила, що зупиниться в готелі, все ж таки в їхньому рідному будинку місця зараз зовсім мало. Нікому нічого вона наперед не казала. Просто одного дня з’явилася на порозі будинку з пакетами в руках. Олеся постукала у двері. Двері довго не відчиняли. – Невже нікого вдома немає? – подумала вона. Олеся потягла двері за ручку, вони відкрилися. Олеся зайшла в коридор і… ахнула від побаченої картини
Олесю та Славка мама любила однаково. Вона хотіла, щоб обидві її дитини отримували однакову кількість тепла та турботи. Чоловіка не стало рано. Олесі тоді виповнилося вісім, а Славку шість. З […]
Віра сиділа у свої кімнаті, коли на порозі з’явилася її сусідка по квартирі Соня. – Віро, привіт! – сказала Соня. – Маєш, хвилинку! – Привіт, звісно! Щось сталося? – захвилювалася Віра, помітивши, що на подрузі обличчя немає. – Так…Сталося, – тихо додала Соня. – Я тут дізналася один «секрет», і він безпосередньо стосується тебе! – Який ще «секрет»? Ти про що? – здивувалася Віра. Було видно, що Соні важко говорити. Вона ледве стрималася, щоби не розплакатися. – Ну, говори! – поквапила подругу Віра. Соня важко зітхнула, зібралася з духом і все виклала Вірі. Віра вислухала її і аж присіла від почутого
Батьки Віри не хотіли, щоб їхня дочка їхала навчатися в інше місто. Ще й у Київ. – Чим тебе не влаштовують місцеві вузи? – запитувала мама. – Тут теж можна […]
– Скiльки ти за все відвалила?! – я ледь не впустила телефон у мийку з брудним посудом. – 2700 гривень, – спокiйно повторила Соломiя на iншому кiнцi. – Це з лiфтингом. I ще в подарунок маска дуже хороша. Я витерла мокрi руки об рушник i задумливо сперлася на стiл. – Дві тисячі сімсот гривень, – повторила я, нiби намагаючись осягнути цю цифру. – Це двi моїх комуналки. Це продуктовий кошик на мiсяць, якщо економити. Це три з половиною моїх баночки крему, який я купую в аптецi
– Скiльки ти за все відвалила?! – я ледь не впустила телефон у мийку з брудним посудом. – 2700 гривень, – спокiйно повторила Соломiя на iншому кiнцi. – Це з […]
– Григорію, а у вас тут… атмосферно, – Валя затримала погляд на килимі, що висів на стіні. Я відразу зрозумів, що вона має на увазі. “Атмосферно” – це слово, яке в цьому контексті означало все: старі меблі, радянська стінка, мереживна скатертина на столі, і, звісно, незмінний запах вареників, що тягнувся з кухні. – Це квартира моєї матері, – пробурмотів я, бажаючи швидше закінчити цю розмову
– Григорію, а у вас тут… атмосферно, – Валя затримала погляд на килимі, що висів на стіні. Я відразу зрозумів, що вона має на увазі. “Атмосферно” – це слово, яке […]