– Красуня! – ахнув чоловік. – Зустрів би тебе, то й не впізнав би! Ну не заважатиму вам… Наступного разу зайду… – Заходить до тебе? – посміхнулася племінниця до Тетяни. – Він одружився, чи все сам живе?
Тетяна крутилася на кухні та поглядала у вікно. Сьогодні вона чекала гостей. Приїжджала її єдина племінниця! Стіл був накритий, а свіженький пиріг стояв під рушником. Марійку, доньку рідної сестри, Тетяна […]
Петро знайшов іншу жінку з трьома дітьми, виховував чужих а про своїх забув. Тому на своє весілля донечка не запросила рідного батька
Мене звати Марина. З Петром ми прожили разом 12 років, маємо двох донечок і сина. Я вірила, що наш шлюб – це назавжди. Але життя пішло не так як планувалося. […]
— Але ж це мої три квартири, мамо. Я буду їх продавати і купувати собі або будувати будиночок на Прикарпатті чи у Закарпатті. Це моя справа. Тому нехай сестра виселяється, виселяй своїх квартирантів. Розмова з мамою знову завела в глухий кут. Я вже 15 років живу і працюю у Франції. Дуже економила. Купила собі у Львові три квартири. Три однушки
— Але ж це мої три квартири, мамо. Я буду їх продавати і купувати собі або будувати будиночок на Прикарпатті чи у Закарпатті. Це моя справа. Тому нехай сестра виселяється, […]
Свекруха до останнього казала, що на хрестини не прийде, бо не переживе на власні очі бачити, як ми руйнуємо дитині долю, обравши це старомодне ім’я. З одного боку я навіть раділа, що Оксани не буде, але за хвилину до початку, коли священник вже йшов до дитини, в порозі постала свекруха. Ви не повірите, в чорній хустині. Коли отець питав ім’я дитини, я тихенько, ледь не на вушко йому шепнула. Оксана ж таки надіялася, що ми передумаємо і назвемо в честь її діда – Микола
Свекруха до останнього казала, що на хрестини не прийде, бо не переживе на власні очі бачити, як ми руйнуємо дитині долю, обравши це старомодне ім’я. З одного боку я навіть […]
Вчора був мій день народження. Мені виповнилося 70 років. Я стільки всього наготувала, чекала сина з невісткою і двома онуками. А син з невісткою заїхали машиною, попросили їм спакувати їжу з собою. І поїхали додому, сказали, що залишать їсти дітям, а у самих у них квитки в кіно. Уявляєте мій стан? Я стояла біля вікна, дивлячись, як їхня машина від’їжджає, і не могла зрозуміти, що щойно сталося
Вчора був мій день народження. Мені виповнилося 70 років. Я стільки всього наготувала, чекала сина з невісткою і двома онуками. А син з невісткою заїхали машиною, попросили їм спакувати їжу […]
– Я майже 500 гривень на насіння потратила, – декілька раз на сумі наголосила свекруха. – Ти мені зараз трохи віддаш, чи вже по осені, коли я вам готову консервацію дам?, – додала Ніна Степанівна. – Мамо, курчат по осені рахують. Ви спершу посійте, зберіть урожай, а тоді вже будемо суму обговорювати
– Я майже 500 гривень на насіння потратила, – декілька раз на сумі наголосила свекруха. – Ти мені зараз трохи віддаш, чи вже по осені, коли я вам готову консервацію […]
– Ігорю, я тобі кажу, якщо ти що раз принесеш додому голубці своєї мами, я подам на розлучення! – стояла я посеред кухні з руками в боках, дивлячись на чоловіка, який винувато переминався з ноги на ногу. – Кохана, ну вони ж їстівні… – почав він, але його голос потонув у моєму лютому погляді. – Ну гаразд, я сказав не думаючи. Власне, голубці від Ігорової мами, пані Валентини, були їстівні. В тому сенсі, що після них можна було вижити. Але я вважала, що людська гідність вимагає їсти не просто їжу, а щось смачне. А моя свекруха готувала так, ніби перед нею стояла мета – випробувати шлунок на міцніст
– Ігорю, я тобі кажу, якщо ти ще раз принесеш додому голубці своєї мами, я подам на розлучення! – стояла я посеред кухні з руками в боках, дивлячись на чоловіка, […]
– Синку, ти розумієш, що ви всю рідню підвели? – Обурилася Маргарита Юріївна. – Як ми за чотири години встигнемо накрити стіл
– Юля, – збентежено промовив чоловік, – Новий рік, мабуть, доведеться знову зустрічати в нас. Жінка, яка в цей момент прикрашала новорічну ялинку, завмерла з іграшкою в руках. – Ми […]
– Ну добре! Я все скажу! Від вас допомоги не дочекаєшся! Жадібні ви. Собі на умі. Ось і доводиться крутитися! Я ж не можу на одну пенсію жити
– Мамо, нам із малюком доведеться в тебе залишитися… – донька, Надя, із хвилюванням дивилася на Галину. – У Кирила животик болить, я боюся, що якщо ми поїдемо автобусом, то […]
– Я зателефонувала доньці, веліла речі збирати. Ти, якщо хочеш, у місто повертайся. Я доглядальницю назад найму, – тихо сказала бабуся
– Наталю, донечко, а ти де плануєш тепер жити? – Анжеліка Вікторівна, свекруха Наталі, підійшла до невістки. Наталя ще не оговталася від втрати чоловіка, тому не відразу зрозуміла запитання свекрухи. […]