– Ти геть без розуму?! Віддати всі наші гроші твоїй сестрі?! – чоловік дивився на мене так, ніби я запропонувала йому викинути з вікна всі наші заощадження. Я опустила очі. Не могла йому сказати, що це вже не вперше. Що моя сестра давно навчилася користуватися моєю добротою. Але ж вона сім’я. Як я можу відмовити? – Вона в скруті, – промовила тихо
– Ти геть без розуму?! Віддати всі наші гроші твоїй сестрі?! – чоловік дивився на мене так, ніби я запропонувала йому викинути з вікна всі наші заощадження. Я опустила очі. […]
– У твоїх батьків порожня квартира, а ми мотаємося по чужих кутах, – вкотре висловлювала обурення Світлана
– У твоїх батьків порожня квартира, а ми мотаємося по чужих кутах, – вкотре висловлювала обурення Світлана. – Ну, ти ж їх чудово знаєш, і пам’ятаєш цю історію, – виправдовувався […]
Вона говорила спокійно, але всередині все тремтіло від дивної суміші гордості та гіркоти. Стільки років вона чекала на цей момент – момент, коли зможе довести… Що? Кому? – Ні, – Ганна похитала головою. – Просто вирішила жити. Знаєш, я навіть вдячна тобі. Якби не та розмова про роздільний бюджет…
Тарілка розбилася об стіну, обсипавши кухонну підлогу розсипом білих уламків. Ганна завмерла, притиснувши долоню до губ – не з переляку, від здивування. За двадцять п’ять років шлюбу Віктор ніколи не […]
– А що, у нареченого сім’я зовсім злиденна? – Зарозуміло видала сваха
…І це за місяць до весілля! – Олена майже кричала, відвертаючись від Сашка. – Та мені вже байдуже, – Сашко заклав руки за спину, ніби намагаючись знайти в повітрі хоч […]
Я ніколи не забуду того дня, коли ми прощалися з нашим дідусем. Але найдивовижнішим було те, що трапилося перед самим прощанням у церкві, коли ми намагалися відчинити двері. – Та в чому річ? – розгублено спитала мама чоловіка, який тримав в руках невеличкий ключик. – Вчора все було гаразд. Я не знаю навіть!, – відповів паламар. Тато спробував обережно провернути ключ у замку, але той не зрушував із місця. Збоку стояв священник, поглядаючи то на нас, то на двері, та ніби щось шепочучи собі під ні
Я ніколи не забуду того дня, коли ми прощалися з нашим дідусем. Але найдивовижнішим було те, що трапилося перед самим прощанням у церкві, коли ми намагалися відчинити двері. – Та […]
– Бабусю, мені батьки 300 гривень на день дають, – похвалився мені онук, показуючи, що він собі відкладає з цих грошей, що він собі купує щодня, якісь або смаколики, або якісь дрібниці. А мені так прикро і гірко стало, знаєте. Я ж знаю, що мої син і невістка гарно заробляють, але точно не знаю скільки. Вони про гроші зі мною не говорять. Я і не питаю, бо, знаєте, вихована так – не лізти в чужий гаманець. Але коли я недавно попросила допомогти мені відремонтувати зуби, син сказав, що грошей він не має. «Зайвих немає, мамо, у нас свої витрати», – так і відповів
– Бабусю, мені батьки 300 гривень на день дають, – похвалився мені онук, показуючи, що він собі відкладає з цих грошей, що він собі купує щодня, якісь або смаколики, або […]
— Скільки ти можеш жити за мій рахунок і читати цілими днями оце! — запитала я у своєї 35-річної дочки, яка сиділа з кавою за черговою книжкою на кшталт «Як заробити перший мільйон». — І скільки це коштує? — Три тисячі гривень. Я притулилася до стіни, намагаючись не сказати щось, про що потім пошкодую. — І за чий рахунок цей бенкет? — Мамо, ну це ж інвестиція в майбутнє!
— Скільки ти можеш жити за мій рахунок і читати цілими днями оце! — запитала я у своєї 35-річної дочки, яка сиділа з кавою за черговою книжкою на кшталт «Як […]
– Ти що, не можеш за собою зі своїми дітьми посуд помити? – запитала я у невістки, але Юля спокійно і мовчки лише поставила у мийку тарілки й чашки, які зібрала зі столу після себе, своїх дітей і мого сина. Як завжди, нічого не помила. Вона навіть не подивилася в мій бік, ніби я говорила не до неї
– Ти що, не можеш за собою зі своїми дітьми посуд помити? – запитала я у невістки, але Юля спокійно і мовчки лише поставила у мийку тарілки й чашки, які […]
– Ти знову витратила зайві 200 гривень, Карино? – різко спитав Артем, дивлячись на мене з-під лоба. Я стояла на порозі кухні, тримаючи пакет із продуктами, і всередині мене ніби щось стислося. – У нас же родинний бюджет, – продовжив він, скидаючи з полиці свій гаманець. – Тобі не здається, що ти витрачаєш забагато? Я ледь стрималася, щоб не відповісти йому тим самим тоном. Згадала, як нещодавно просила його дати мені трохи грошей на власні дрібниці, і як він відмовив, змусивши почуватися винною, ніби я в чомусь провинилася
– Ти знову витратила зайві 200 гривень, Карино? – різко спитав Артем, дивлячись на мене з-під лоба. Я стояла на порозі кухні, тримаючи пакет із продуктами, і всередині мене ніби […]
— І важко, і грошей платять мало. Ну подумай сама: вона отримує 700 гривень за добу. Тиждень – через тиждень. Хіба це багато? Сидить там цілодобово цей тиждень, ночувати доводиться так само. Зате незалежна. Тільки тепер чомусь натякає, що ми б їй могли й допомагати. Мовляв, вона на шию нам не сідає, підробляє, але їй мало, дайте ще, – розповідає подрузі Лариса. – А з чого ще? І потім, як вона нам відповіла… Після цього всяке бажання допомагати зникло
— А хто винен у тому, що в неї пенсія маленька? Довгий час вона не працювала взагалі, потім влаштовувалася в такі місця, щоб робота не напружувала. Але ми вихід пропонували. […]