Олена смажила котлети, коли на кухню влетів чоловік. – Ти нічого не хочеш мені сказати? – одразу вигукнув Андрій. – Ні, наче нічого, – усміхнулася Олена. – А ти випадково, нічого не ховала у кімнаті сина? – єхидно запитав чоловік. – Бо, я знайшов дещо цікаве у кімнаті Олега. – Ти про що? – здивувалася Олена. Раптом, Андрій вийшов з кухні, і повернувся назад за хвилину, в руках він тримав якусь папку. – Можливо, поясниш, як я маю це розуміти? – обурився Андрій. – Що це? Ти взагалі про що? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається
– Сама подумай: хіба це нормально? – обурювався Андрій у черговий раз. – Твоєму сину всього шістнадцять! Я його годую, одягаю, виховую, а він поводиться так, ніби я йому ніхто! […]
Одинадцять років тому я зустрів жінку своєї мрії, яка відповідала всім моїм ідеалам. Через рік ми одружилися, але через 9 років вона приголомшила нас усіх новиною.
Одинадцять років тому я зустрів жінку своєї мрії, яка відповідала всім моїм ідеалам. Через рік ми побралися, але через 9 років вона вирішила піти, забравши наших дітей. Вона пішла до […]
Ніна в дитинстві дала собі слово, що купити для мами шубу. І ось багато років по тому, вже студентка Ніна повернулася з міста з дивною коробкою в рука
Батько kинув Ніну з мамою, коли дівчинці було шість років. Мама викладала гру на фортепіано. Однієї зарплати на життя було мало, і двадцятисемирічна Антоніна підробляла нічним сторожем. Добре, що хоч […]
Свекруха відмовилася скуштувати борщ, презирливо зиркнувши на тарілку
– Я це їсти не буду, – свекруха з огидою подивилася на тарілку з борщем. – Що це таке? – Олена Володимирівна морщила носа і ніби принюхувалася, наче на стіл […]
Я від 7 ранку простояла біля плити, щоб приготувати дітям обід. А невістка не захотіла їсти мій суп, бо він здався їй надто “жирним”. Я промовчала, але за мене заступилася донька.
Мені 70 років, мене звати Оксана. Мого чоловіка звати Анатолій і він старший від мене на 4 роки. Обидвоє вже в поважному віці, я вважаю. Живемо за містом, тримаємо маленьку […]
Все вирішено, на Великдень ми їдемо в село до Валерія, його батько нас чекає, – каже мені моя дочка. – В гості – це добре, але я не можу залишити на свята дім, а якщо до нас хтось прийти захоче, свято ж, – розгублено кажу. – Хто? Сестра твоя, тітка Галина, яка приведе з собою всіх дітей і всіх онуків, щоб вдома на застілля не витрачатися! Не сміши, мамо, заради твоїх родичів точно залишатися не варто. А якщо ми в гості поїдемо, то ти неабияк зекономиш, ти ж знаєш, скільки зараз треба грошей, щоб стіл накрити, – стала повчати мене Юля. – Не знаю, доню, якось мені це незвично. За свої 56 років я ще жодного разу на свята не їхала з дому нікуди
– Все вирішено, на Великдень ми їдемо в село до Валерія, його батько нас чекає, – каже мені моя дочка. – В гості – це добре, але я не можу […]
— Ах, Ніночко, не люби ти мене так, дитинко, коли прийде мій час, тобі буде важко, не треба так. — Матусю, ну не кажи ти так… знаєш же як я тебе люблю. Ти ж мене теж любиш, мамо? — Звісно, люба, хіба може мати не любити власне дитя, те, яке виносила під серцем
— Мамо, я ось ці твої речі беру, добре? – Ніна нахилилася над матір’ю і розмовляла з нею, ніби з маленькою.Мати кивнула, вона сиділа розгублена, кліпаючи очима. Маленька, сухенька, сиве […]
Що з цього випливає? Із цього випливає, що Юрій учора ввечері був не на роботі, а в сусідки, де й залишив цю нещасливу папку. Ну, ось так йому було добре, що він забув геть про все на світі.
– Привіт, сусідко! Удома ще, не пішла на роботу? – біля порога стояла Ольга, немолода, але ефектна брюнетка, яка жила двома поверхами нижче. У легкому напівпрозорому халатику, з недбало розпатланим […]
Світлана, після довгих розпитувань, дізналася, що бабусю буквально силоміць виставили за двері, щоб вона не заважала під ногами у невістки. Та й Раїсі Миколаївні було соромно з’являтися в будинку у сина. Вона їм тільки заважала – так вони відкрито й заявили. Ось бабуся і пішла гуляти, щоб день швидше минув.
Михайло показав квиток провіднику і зайшов у старий плацкартний вагон. У ніс одразу ж ударив важкий, прілий запах. Михайло важко зітхнув: нічого не поробиш, робота змушує. Пройшов до середини вагона […]
— Як куди? Яке сісти? Сидить рідня, а вас допомагати покликали, гаразд ще ти, а мати твоя який стосунок до моєї сестри має? – свекруха обурилася, зробила це голосно, так, що всі обернулися.
Недавно я вийшла заміж. Весілля вийшло галасливим і велелюдним: у мого чоловіка Михайла було багато рідні. Після урочистості ми продовжили жити разом у тій квартирі, яку я знімала до шлюбу. […]